Сьогодні — Велика Субота. Цей день у Церкві є днем тиші й очікування. Для учнів Христа то був день великого випробування. Згідно з Традицією, апостоли розбіглися по смерті Ісуса, а єдиною людиною, хто витривав у вірі, була Богородиця. Тому кожна субота у Церкві стала марійним днем. У суботу по заході сонця вже починається Великдень.
Після хресної смерті й покладення до гробу згадується сходження Ісуса у відхлань («до пекел», але не в пекло у його нинішньому розумінні). Чимало стародавніх текстів описують Христа, який «будить» зі сну смерті до нового життя Адама і Єву, які разом з усім людським родом перебували у відхлані, в Шеолі.
Традицією Великої Суботи є освячення їжі для святкового столу: хліба (випічки) — на пам’ять про той хліб, яким Ісус нагодував натовпи в пустелі; м’яса — на пам’ять про пасхального агнця, якого Ісус споживав під час пасхальної трапези з учнями у Горниці; яєць, які символізують нове життя. Звичаєм є також масове відвідування різних храмів і порівняння, як по тих храмах Гробниці прикрашено.
Велика П’ятниця і Велика Субота — винятковий час протягом цілого року, дні, в які Церква не служить Святу Месу.
Великдень розпочинається в суботу з заходом сонця. Розпочинається Літургія світла. Назовні біля храму священик освятить вогонь, від якого запалять Пасхал — велику воскову свічу, яка символізує Воскреслого. На пасхалі священик видряпує шильцем знак хреста, промовляючи: «Христос учора і сьогодні, початок і кінець, Альфа і Омега. Йому належить час і вічність. Йому слава і панування крізь усі віки віків. Амінь». Там, на пасхалі, розміщають також п’ять червоних шилець-«цвяхів», які символізують рани Христа, і зазначають поточну дату.
Потім освячений пасхал вносять у храм, оповитий темрявою, а вірні від нього запалюють свої свічки, передаючи світло один одному. Надзвичайно промовистим є вигляд світла, яке розростається і зрештою виповнює весь храм. Увінчанням обряду світла є урочиста пісня (прославлення пасхалу) — Exultet, яка розпочинається закликом радуватися — до ангелів у Небі, слуг Господніх.
Подальша частина пасхальної літургії — це читання, переплетені співом псалмів. Вони нагадують про всю історію спасіння, починаючи від створення світу, через вихід Ізраїля з єгипетської неволі, потім пророцтва, які заповідають прихід Месії, аж по Євангеліє про Воскресіння Ісуса. Цієї ночі після близько 50 днів «літургійного мовчання» повертається урочистий спів «Алілуя» (halelu Jah — славте Бога Ягве). Головний служитель освячує воду, яка потім цілий рік служитиме всім для хрещення. Інколи, за взірцем перших християнських спільнот, у Великодню ніч хрестять катехуменів, уділяючи їм за одним разом Таїнств Миропомазання і Євхаристії (Перше Причастя). Всі вірні відновлюють свої хресні обітниці, зрікаючись гріха, сатани і всього, до провадить до зла, і визнаючи віру в Бога Отця, Сина і Святого Духа.
Пасхальна вігілія (надвечір’я) завершується Євхаристією і резурекційною процесією (воскресіння), аби проголосити, що Христос воскрес і переміг смерть. Згідно з давньою традицією, резурекційна процесія не повсюди відбувається у Ніч Воскресіння, а рано вранці в неділю.
Пасхальна ніч і Неділя Воскресіння Господнього — це найбільші християнське свята, перший день тижня, який ми урочисто відзначаємо в кожну неділю протягом року. Апостоли святкували тільки Великдень і кожну неділю, яка, власне, є пам’яткою Пасхальної Ночі. Тільки з плином століть стали з’являтися інші свята і періоди підготування до них, аж поки сформувався цілий літургійний рік. Втім, безумовно незмінним він не залишається. Календар завжди можна переправити, за винятком найголовнішого: дня нашого Спасіння, повернення Бога Живого, який ми відзначаємо вже сьогодні увечері.
За матеріалами: Gość Niedzielny