Спасіння здійснюється зараз

Роздуми над Словом Божим на середу ІІІ тижня Великого Посту

«Не думайте, що Я прийшов відмінити Закон або Пророківв…». Уривок, читаний сьогодні під час Святої Меси, узято із Нагірної проповіді, в якій Ісус проголошує Царство Боже і його закони.

Бувають випадки, що щось у житті насправді треба змінити: порвати з поганою звичкою, яка провадить до хвороби, а далі до смерті; порвати з поганою компанією, де дружба може довести до злочину чи іншої трагедії; і тому подібне. Іноді людина, щоб урятувати своє життя, мусить у ньому щось змінити.

Бувають, однак, зовсім інші ситуації, коли людина живе ілюзією, ніби їй достатньо щось зовнішньо змінити у своєму житті: матиму більше грошей, цікавішу роботу, ліпшого чоловіка або жінку, житиму в багатшому будинку — і ось тоді заживу, і тоді подумаю, щоб бути кращою людиною, буду жертовним християнином, буду молитися і ходити до церкви, тоді змінюсь і внутрішньо. Така людина замість того, щоби звернути увагу на переміну власного серця, шукає причин нещастя і щастя назовні, у своєму оточенні й світі. Відтак раніше чи пізніше стикається з розчаруванням, бо жила в ілюзії.

Раніше чи пізніше зіткнуться з розчаруванням люди, які відкидають учення Церкви, сприймаючи його як обмеження своєї свободи.

Рятує нас від розчарувань реалізм Ісуса Христа: «Не думайте, що Я прийшов відмінити Закон або Пророків. Я не прийшов відмінити, але сповнити». Ісус нам показує, що спасіння людини — не в житті сподіваннями, а спасіння людини відбувається тепер: і в цю хвилину, коли ви читаєте ці рядки; коли виконуєте свої обов’язки покликання зараз, тепер, а не колись, коли діти виростуть; не колись, коли збільшиться зарплата. Саме зараз, у цю хвилину, від твого прийняття або відкинення у серці Божої Заповіді, здійснюється твоє спасіння — або навпаки…

Ісус допомагає нам не тільки своїм прикладом. Він уділяє нашим серцям благодать усиновлення, так що ми виконуємо волю Божу з любові до Бога, як Його сини (пор. Рим 8,15).