Римо-катол.: 14 березня (необов’язковий спомин)
Деякі історики стверджують, що Х століття в Європі було багате на видатних жінок, які дивують рідкісним на той час (а для жінок — тим більше) рівнем освіти й культури. З цим твердженням можна погодитись або не погоджуватись, але, беззаперечно, однією з таких жінок була покровителька сьогоднішнього дня св. Матильда Вестфальська — донька вестфальського графа Теодоріха (Дітріха) Рінгельхаймського і його дружини Рейнхільди, прабабуся св. Генріха і дружини св. Стефана Угорського — бл. Гізелли. Біографи стверджують, що батько Матильди був правнуком саксонського поганського вождя Відукінга, який протягом 30 років чинив героїчний опір збройним силам імператора Карла Великого. Мати ж її, Рейнхільда, походила з данської королівської династії.
Батьки, дбаючи про виховання своєї доньки, віддали Матильду в монастир сестер-бенедиктинок в Герфорді. Там пройшли її молоді роки, які вона пізніше називала найкращими роками свого життя. Саме тут майбутня свята вперше скуштувала солодкість спілкування з Богом у молитві та єднання з Ним у Святому Причасті; саме тут навчилась бачити Ісуса Христа в убогих і стражденних. Ці прекрасні літа минули швидко. Побожність і вихованість Матильди і, мабуть, не в останню чергу — її врода разом зі шляхетним походженням, не могли не привернути до неї уваги. Матильду обрав герцог Саксонський Отто І за наречену для свого сина Генріха — майбутнього герцога Саксонського, з 919 року — короля Німеччини. З ним Матильда одружилась у 24-річному віці.
Життя герцогині, а потім — королеви минало спокійно і розмірено. Як це нерідко траплялося в християнських монарших родинах, чоловік, зайнятий вирішенням державних справ, дав дружині свободу щодо справ доброчинних, не обмежуючи в коштах. Матильда ж для слави Божої та добра бідних грошей не шкодувала. Як вірна дружина, вона прожила з Генріхом 25 років. У них народились п’ятеро дітей: Хедвіга Саксонська (910—965); майбутній король Німеччини, а з 962 року — імператор Священної Римської імперії Отто І Великий (912—973); майбутня дружина короля Франції Людовика ІV Герберга Саксонська (913—969); герцог Баварський Генріх І (919/921—955) — дідусь св.Генріха і бл.Гізелли; св.Бруно I Великий (925—965) — архієпископ Кельнський і герцог Лотарінгський.
По смерті чоловіка Матильді довелося зазнати багато прикрого. Як матері, їй не могло не боліти, що двоє її синів — Отто і Генріх — воювали між собою за королівський престол. У цій війні переміг Отто, а Генріх отримав як компенсацію Баварське герцогство. Не менше прикрощів новий король завдав своїй матері, звинувачуючи її, за намовою своїх радників, що вона занадто багато витрачає коштів із державної казни на потреби доброчинності, створення нових монастирів і богоугодних закладів. За це її навіть вислали на деякий час до монастиря в Енгері. Так, Матильда справді витрачала багато грошей на такі цілі. Але й її син ощадливістю теж не вирізнявся. І якщо вона використовувала гроші для допомоги людям — чи матеріальної, чи духовної, — то Отто витрачав їх головно для ведення війн. Спершу з братом, потім — проти чеського короля, проти слов’янських племен, що жили між Ельбою (Лабою) і Одером. І, врешті, — проти спадкоємців Апостольського Престолу: Йоана ХІІ, від якого у 962 році отримав імператорську корону, а після його смерті — проти папи Бенедикта. Вихована у глибокій побожності Матильда не могла дивитись на це без страждань. Єдине, в чому вона підтримувала сина, — у заснуванні на завойованих ним слов’янських землях між Ельбою та Одером митрополії в Магдебурзі й підлеглих їй дієцезій у Бранденбурзі, Хавельберзі та Ольденбурзі, хоча дивились вони на це по-різному. Матильда думала про євангелізацію полабських слов’ян, а для Отто митрополія і дієцезії були осередками їх германізації.
В останні роки життя Матильда займалася виключно молитвою та доброчинністю. Щодня за своїм столом вона приймала вбогих, як і раніше, але тепер уже зі своїх власних коштів; допомагала церквам і монастирям. Заснувала два великі бенедиктинські абатства: чоловіче в Нордхаузені й жіноче в Кведлінбурзі. Саме цей останній осередок згодом став визначним богословським і науково-просвітницьким центром Німеччини за часів правління Саксонської династії. В цьому монастирі минули й останні дні життя святої; тут 14 березня 968 року 73-річна королева відійшла до вічності. Тут же, в Кведлінбурзі, вона похована поряд із чоловіком у каплиці місцевого замку.
Оскільки з 1539 року цей храм належить протестантам, католики у 1858 році збудували новий храм на честь св. Матильди. Присвячена їй внутрішня каплиця є також і у Ватикані. Церква згадує св. Матильду 14 березня.
фінансово.
Щиро дякуємо!
