Свято Благовіщення Господнього Церкви візантійського і латинського обряду святкують 25 березня.
Через помилку юліанського календаря на 13 діб у Церквах, які його дотримуються, 25 березня за цим календарем припадає наразі на 7 квітня за календарем астрономічним. Так було довгий час, доки в Україні християни східної традиції не вирішили перейти на новоюліанський календар, усунувши помилкове відставання, яке зростає з плином часу.
Однак цього року святкувати Благовіщення християнам обох обрядів все одно не виходить, оскільки, змінивши календар, греко-католики і православні залишилися на своїй пасхалії. Тому римо-католики вже завершують період Великого Посту, а греко-католики в нього лише нещодавно вступили. А день 25 березня припав на Великий понеділок, оскільки вчора в РКЦ вже відзначали Вербну неділю.
Читайте також:
Коли Благовіщення не святкують 25 березня?
Тому цього року в Римо-Католицькій Церкві Благовіщення переноситься на 8 квітня, оскільки за григоріанським календарем 25 березня випало на Страсний тиждень.
У центрі святкування Благовіщення — Добра Новина про воплочення Месії від Діви Марії. Відомості про цю подію Церква черпає головно з Євангелія від Луки (див Лк 1, 26‑38).
Євангеліст Лука підкреслює, що Ісус воплотився силою самого Бога через згоду Діви Марії. Вона представляє собою «вбогих» Ізраїлю, які не мають суспільного значення. Її дівоцтво підкреслює вірність Богові, на противагу «перелюбній» або «блудливій» дружині, яка уособлює народ, що відійшов від Бога (див. Ос 2,4; Єр 3, 6‑13; Єз 16). Завдяки згоді Марії на Божу волю діє Святий Дух, через якого відбувається початок творення Нової Людини.
Враховуючи, що в центрі Благовіщення є подія Воплочення Сина Божого, то початково Благовіщення згадували в рамках великого Різдвяно-Богоявленського циклу свят, звертаючи увагу передусім на богословське значення події, а не на хронологічні рамки. Тому в Єрусалимі V ст. євангельський уривок із подією Благовіщення читався навіть на 4 день після Різдва, а не перед Різдвом.
Віра в те, що Благовіщення відбулось на весняне рівнодення, та акцент на «історичній точності» привели до того, що богословські мотиви святкувати Благовіщення в Різдвяному циклі відходять на другий план і більшість Церков починає його відзначати як фіксоване свято 25 березня. Такі відомості про святкування Благовіщення як окремого свята у візантійському обряді походять із VI століття.
З того ж часу виникають виклики, пов’язані з тим, що Благовіщення припадає на найнасиченіший та рухомий період літургійного року — Пасхальний. Тому Благовіщення може припадати як на будні Великого Посту, так і святкуватись у східному обряді одночасно з Великою П’ятницею та самою Пасхою.
За матеріалами: РІСУ
Ілюстрація:
Ікона Благовіщення. Люба Яцків. Кафедра Сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв
фінансово.
Щиро дякуємо!
