27 березня 2024 р., у середу Великого Тижня, напередодні Святого Пасхального Тридення, католики Львова зібрались у санктуарії св. Антонія Падуанського, щоби разом молитися на Євхаристії та Хресній Дорозі за перемогу для України, за справедливий мир та про захист для наших воїнів.
Святу Месу у співслужінні з отцями-францисканцями на чолі з о. Станіславом Кавою OFM Conv, настоятелем української Кустодії Святого Хреста, та священниками львівських парафій, очолив архієпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський.
Проповідь до усіх присутніх виголосив єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава. У ній він заохотив учасників Хресної Дороги зробити собі напередодні Пасхального Тридення іспит совісті у контексті Євангелія про зраду Юди:
— Ми можемо засуджувати Юду Іскаріотського, запитувати: чому він, мавши нагоду бути свідком багатьох чудес, зцілень, воскресінь, помножень хліба, все ж наважився продати Ісуса за цих нещасних тридцять срібняків? Але сьогодні це питання треба поставити перш за все собі. Чому я частіше наслідую Юду, а не Ісуса? Може, тому, що дозволяю собі робити гріхи і дозволяю собі у цих гріхах тривати. Може, це тому що я не довіряю Ісусові, особливо зараз, у цей важкий період війни. Може, я сумніваюся у Божій присутності, у Божій опіці над нами, у тому, чи Господь чує наші молитви, в яких ми просимо про мир, — якщо довкола стільки страждань, болю, смертей? (…)
І сьогодні, під час цієї Хресної Дороги, нам варто зробити собі іспит сумління, сказати Ісусові: Господи, пробач, що я не молюся/мало молюся; що не слухаю/не читаю Слова Божого; що я так рідко буваю на Святій Месі; що я так часту нехтую Таїнством покаяння; що я так рідко приймаю Тебе до свого чистого, омитого освячувальною благодаттю серця. Пробач мені. Пробач, що я сьогодні не бачу надії, не довіряю Тобі. І коли ми все це проговоримо і залишимо на цій Хресній Дорозі, то залишиться тільки Ісус. Подивіться: Він на своїй хресній дорозі втратив усе, навіть одяг із Нього здерли. Залишився тільки Він сам. Це і є мета нашого життя: прийняти Ісуса як нашого Господа і Царя, як нашого Спасителя. Царя, який сьогодні йде з хрестом, якого сьогодні б’ють, принижують, бичують, катують, а Він іде, падає, встає… Усе тому, що дуже сильно усіх нас полюбив, кожного і кожну з нас, і хоче нашого спасіння. А що тим часом робимо ми? Що я роблю, щоби товаришувати Ісусові в цій хресній дорозі? Що у моєму житті змінилося за цей період війни? За останній час? За цей Великий Піст? У чому я став кращим, що Господь зцілив, що очистив у мені? Варто усе це згадати, варто у цьому побути, але насамперед — варто в усьому цьому побачити Ісуса, бути з ним і Його споглядати.
Після Святої Меси розпочався молебень Хресної Дороги, стояння якої були розташовані довкола храму св. Антонія. До 2019 року Хресна дорога розпочиналася біля митрополичої базиліки Успіння Пресвятої Діви Марії та завершувалася у храмі св. Антонія. Тоді сотні вірян зі своїми священниками і єпископами проходили центральними вулицями міста, даючи свідчення віри, стаючи навколішки при кожному стоянні, схиляючи голову в покаянній молитві. Та спершу карантинні обмеження, а тепер воєнний стан вплинули на формат проведення цього покутного молебню. Однак вони не впливають на ревність молитви і на бажання християн єднатися довкола Христа, роздумуючи над Його стражданнями.
фінансово.
Щиро дякуємо!
