Римо-катол.: 4 березня (довільний спомин; в час Великого Посту — додатковий спомин)
Королівський син Казимир Ягеллончик (1458-1484), народжений у Вавельському славному замку, для багатьох із нас може бути втіленням принципу «людина спроможна відповідати за власне життя». Щойно з’явившись на світ, Казимир уже був князем Польщі та Литви, а також спадкоємцем лінії Габсбургів (по матері), його освіта мала зробити з нього доброго правителя, отож вихованням хлопчика займався Ян Длугош — тоді канонік краківський, пізніше архиєпископ Львівський, один із найвідоміших істориків Польщі. При всьому цьому — як каже життєпис св.Казимира, складений його сучасником, — «він завжди зараховував себе до смиренних і вбогих духом, а не до знатних і впливових світу цього».
Відповідно, він і жив так, як вважав за потрібне: був дуже щирий і щиро побожний, не любив носити пишний одяг і часто за покуту спав просто на підлозі, був схильний ночі проводити в молитві. У 15 років батько послав його у похід проти Угорщини, яка тоді палала від усобиць. І цілком могло статися, що Казимир був би проголошений угорським королем, як його брат Владислав у ті ж роки став королем чеським. Однак місцева знать вчасно помирилася зі своїм правителем, Папа висловився про моральну неприпустимість такої війни, а Казимир повернув військо назад, викликавши незадоволення батька. Юного принца не пустили до королівського краківського двору, і два роки він провів у замку Добзки, молячись і роздумуючи про своє життя. Там він і вирішив, що більше ніколи не візьме до рук зброї (йому потім ще двічі пропонували очолити армію), не буде володарювати (міг стати королем Литви) і не ожениться (батько хотів укласти його шлюб із донькою пруського короля). Допущений до керування державою, правив стримано і коректно. У молодому віці захворів — швидше за все, на туберкульоз, а покликаний батьком до Вільно, помер по дорозі, у Гродно, маючи 26 років. Похований у вільнюській катедрі, в каплиці Пресвятої Діви Марії. Вважається покровителем Польщі, Литви, Вільнюса, а також молодих людей, які прагнуть провадити чисте життя.
1518 року король Зигмунт І Старий, рідний брат Казимира, звернувся до Папи з проханням про беатифікацію королевича. Папа Лев Х скерував 1520 року до Польщі свого легата для ознайомлення зі справою, а той, вражений культом королевича, навіть сам склав гімн на його прославу і написав життєпис св.Казимира. На підставі звіту легата Папа особисто склав канонізаційну буллу і вручив її 1521 року єпископові Плоцька, який саме перебував у Римі.
В іконографії королевич Казимир представлений з королівською короною, сувоєм в руці, де написано Omni die dic Mariae — з огляду на його побожність до Діви, або навколішках перед дверима катедри — з огляду на побожність до Євхаристійного Ісуса.