Сором і провина — різні речі

Роздуми над Словом Божим на понеділок VII Великоднього тижня

Сьогоднішнє Євангеліє вразило мене словами учнів. В інший спосіб сказане можна інтерпретувати так: «Ну нарешті Ти вже говориш зрозумілі речі. Не треба нам тих казочок, яких ми не розуміємо». З їхніх слів також складається враження, нібито Ісусові подобалось, що вони Його постійно перепитували, а їм це набридло. І лише зараз вони визнали в Ньому Божого Сина. На місці Ісуса я точно б образився або, щонайменше, чути таке було б неприємно.

Але чи не нагадує мені чогось ця поведінка апостолів? Так, часто Ісуса важко було зрозуміти і їм доводилось Його перепитувати про значення сказаного. Ми також продовжуємо спілкуватися з Богом. Господь говорить до нас через Слово, через людей, через обставини життя. Але з власного досвіду знаю, що особливо важко зрозуміти волю Божу в тих обставинах, у яких хотілось би дістати чітку відповідь. І коли її немає, а час підганяє, я починаю нервувати. Приходять думки: «Ну що, так важко чітко показати Твою волю?» Однак коли буває, що Господь чітко дає зрозуміти свою волю «чорним по білому», тоді віра ніби укріплюється і приходить полегшення. В таких випадках моя поведінка не дуже відрізняється від поведінки апостолів із сьогоднішнього уривка.

Також в оригінальному тексті цього євангельського уривка використовуються слова «настав час, щоб ви були розсіяні». Слова вживаються в пасивному стані: ніби апостолів хтось мав би розсіяти. Часто нам треба пізнати свою слабкість, щоб по-справжньому зрозуміти Божу силу і любов.

Цікава відповідь Ісуса. Він не зосереджується на «приземленості» апостолів — і моїй також. Він попереджає їх про випробування і запевняє у своїй любові наперед, авансом. Він знав, що коли вони залишать Його одного, а потім знову зберуться після Воскресіння, їх пригнічуватиме відчуття провини та сором за те, що покинули Його і виявилися боягузами. Нещодавно я читав цікаве дослідження американської психологині Рене Браун, яка досліджувала почуття сорому. Виявляється, це одне з найсильніших, але водночас одне з найбільш прихованих почуттів, які повільно і непомітно руйнують людину. Сором змінює наше життя, наші дії, спосіб мислення, він має глибокі корені. Почуття сорому нашіптує: «Ти поганий». На відміну від почуття провини, яке каже: «Твої дії були поганими». Натомість у тому ж дослідженні говориться, що почуття сорому руйнується справжньою акцептацією, прийняттям людини такою, якою вона є, неосудженням.

Ісус знає наші слабкості, промахи та невірність і наперед запевняє нас у своїй любові. Він не хоче, щоб ми втрачали Його, себе і час для копирсання в почутті сорому. Не хоче, щоб ми відходили від Нього. Він хоче, щоб ми були здатні пробачити себе, як Він нас пробачає. Він наперед уже нас любить! Він переміг світ!