Свято Господа нашого Ісуса Христа, Верховного і Вічного Священника

Четвер після неділі Зіслання Святого Духа: Римо-Католицька Церква відзначає свято Господа нашого Ісуса Христа, Верховного і Вічного Священника.

Папа Бенедикт XVI запропонував впровадити у літургійний календар нове свято на честь Ісуса Христа, Верховного і Вічного Священника. Ця пропозиція стала відповіддю Святішого Отця на прохання різних єпископатів, а особливо — чернечих згромаджень, щоб ознаменувати Рік Священства, який Католицька Церква відзначала з 19 червня 2009 по 11 червня 2010 року.

До того часу це свято, початки якого сягають часів громадянської війни в Іспанії 1936-1939 років, відзначалось починаючи з 1973 року в деяких іспаномовних країнах.  

Папа Бенедикт XVI визначив день цього свята: четвер після неділі Зіслання Святого Духа, тобто за тиждень перед урочистістю Пресвятих Тіла і Крові Христа. Це нове свято вписується в цикл урочистостей і свят, що відзначаються по завершенні Великоднього періоду. Великодня радість Воскресіння Христа і Його перемоги над смертю триває п’ятдесят днів. Літургійний період відзначення Великодня завершує Зіслання Святого Духа. А по завершенні цього періоду в установлені дні відзначаються урочистості й свята, які повертають нас до певних таємниць віри, що об’явились у Великодній події. Адже Великдень приносить стільки тем, що всі вони не містяться в Пасхальному Триденні. В цей час неможливо святкувати кожну конкретну таємницю, конкретний аспект віри, оскільки Пасхальне Тридення і Великдень вбирають у себе всю нашу віру: те, що є найважливішим. Година за годиною об’являються наступні таємниці, над якими ми роздумуємо і які переживаємо.  

У Великий Четвер ми відзначаємо встановлення Таїнства Євхаристії, але одразу ж починається переживання Страстей Господніх: адже саме Свята Меса Великого Четверга розпочинає Тридення Господніх Страстей. І тому, щоб ушановувати це Таїнство, було встановлено окрему урочистість — Пресвятих Тіла і Крові Христа.  

У Велику П’ятницю Ісус вмирає на хресті. Списом Йому пробили серце. В Літургії Великої П’ятниці немає місця для достатньо широкого вшанування Божої любові, що об’явилась у пробитому Серці Спасителя. І звідси — окрема урочистість Пресвятого Серця Господа Ісуса, яка також відзначається після завершення Великоднього періоду.

І ця пропозиція — свято Господа Ісуса Христа Верховного і Вічного Священника — вписується в цей цикл. У Вечірнику Ісус встановлює Таїнство Священства. Господь в усій Пасхальній Містерії сам являє, що Він є Верховним Священником, а те, що Він здійснює, — це воістину єдина дієва жертва за гріхи усього світу. У Великий Четвер, коли спільнота вірних збирається в парафіяльному храмі, небагато є часу, щоб належно вшанувати священство Христа, в яке вписано священство людей, що приймають Таїнство свячень, щоби через них Господь Ісус здійснював своє священство. Звідси й постає потреба поглиблення цієї таємниці та впровадження окремого свята.