Римо-катол.: 11 травня (довільний спомин)
Це святе подружжя жило в VІІ столітті в Авіні́ Валь д’Ор (Avenay-Val-d’Or) недалеко від міста Реймс у Франції, історична область Шампань. Гумберт був землевласником, походив із королівського роду. Частину своїх прибутків він постійно жертвував християнській Церкві в Реймсі, де його двоюрідний брат св. Нівард був архієпископом. Коли на Гумберта напали розбійники і вбили його, Берта (вона була його другою дружиною) вирішила побудувати на місці загибелі монастир, де мала намір оселитися. Але довести свій задум до завершення вона не змогла…
Інші відомості кажуть, що бажання стати черницею пробудилось у Берти ще за життя чоловіка. Це здається тим більш вірогідним, що є припущення: їхній шлюб був своєрідним духовним зв’язком, у якому обоє дотримувались чистоти. Берта не просто бажала стати монахинею — вона хотіла створити навколо себе чернечу спільноту. Й тому просила Гумберта збудувати монастир для неї та її сподвижниць. Він виконав прохання дружини, і коли вона пішла у збудований ним монастир, сам прийняв чернечий постриг. А вінець мучеництва з рук бандитів він отримав уже бувши ченцем.
Ще інші джерела кажуть, що Гумберт, коли його дружина стала настоятелькою монастиря, вирушив на узбережжя проповідувати Ісуса Христа язичникам, де й загинув від рук тих, хто в його проповіді побачив образу «божеств», яким вони поклонялися. Щодо місцевості, де це трапилось, а також народу, серед якого проповідував Гумберт, дослідники єдиної думки не дійшли. Час усіх цих подій також встановлено приблизно: десь між 680 і 690 роками.
Передання розповідають про чудеса, що ставалися ще за життя святої Берти. Коли в Авіні була посуха, вона, бажаючи допомогти людям, довго зверталась до Господа в молитвах. У видінні їй з’явився св. Петро і показав поле, на якому є джерело. Берта купила це поле за шістнадцять кілограмів срібла. Як з’ясувалося пізніше, джерело мало чудодійні властивості, й багато місцевих мешканців, а також деякі черниці з монастиря Берти були зцілені його водою від тілесних хвороб.
Як бачимо, відомості про життя сьогоднішніх святих різні. Але в чому сходяться усі джерела — то це в тому, що обоє вони загинули мученицькою смертю. Гумберт — від рук розбійників (або озлоблених ідолопоклонників), Берта — від рук її пасинка (або пасинків) — сина (синів) Гумберта від першої дружини. Легенда, передана Флороардом із Реймса (помер у 966 р.), каже, що то були не сини, а племінники Гумберта. Їм (або йому) не сподобалось, що Берта витрачала майно їхнього померлого батька (або дядька) для допомоги бідним: не перший і, на жаль, далеко не останній випадок, коли життя іншої людини приноситься в жертву ідолу грошей. Точніше — власному бажанню посідати цього ідола.
Передання каже, що свята Берта явилась уві сні племінниці Гумберта Мунції, співучасниці вбивства. Щоби спокутувати свою провину, та повинна була привезти тіло свого дядька й поховати його поряд із дружиною. Справді, його останки були перевезені на батьківщину. А десь близько 800 року реліквії обох святих були перенесені в Реймс. Від тоді вшанування святого подружжя вийшло за стіни заснованого ними монастиря.
Пізніше мешканці Реймса й околиць зверталися до цих святих із проханням про захист від спустошливих набігів норманів. А щоб реліквії святих захисників не були знищені під час цих набігів, їх сховали в надійному місці, звідки повернули до монастиря в Авіні у 950 році.
Церква вшановує цих святих 11 травня; крім того, св. Берта окремо згадується 1 травня.
фінансово.
Щиро дякуємо!
