Апеляційний суд Ватикану призначив частковий перегляд резонансної справи про фінансування нерухомості в Лондоні, фігурантом якої був кардинал Анджело Беччу. Судді визнали певні частини початкового розгляду справи недійсними через процесуальні порушення.
Адвокати захисту назвали це рішення історичним, оскільки фактично суд Ватикану визнав недійсним акт Папи.
У 16-сторінковому рішенні суд постановив, що і покійний Папа Франциск, і прокурори припустилися процесуальних помилок, які анулювали початковий обвинувальний акт проти кардинала Анджело Беччу та інших фігурантів, пише AP. Суд встановив, що рескрипт, виданий Папою Франциском під час розслідування, який змінював процесуальні правила і не були офіційно оприлюднений, підірвав законність деяких слідчих дій, і призначив дату початку нового процесу на 22 червня.
Загалом рескриптів було чотири: перший з них уповноважував службовців Інституту релігійних справ (Банк Ватикану) проводити власні внутрішні конфіденційні розслідування і звільняв їх від звітності перед іншими органами влади Ватикану, особливо перед посадовими особами Державного секретаріату, передаючи їхні висновки Офісу Промотора правосуддя (прокуратурі). Другий уповноважував прокуратуру Ватикану проводити власне розслідування за допомогою «спрощеного провадження» з правом вживати будь-яких «запобіжних заходів», які можуть визнати необхідними. Третій безпосередньо санкціонував електронне спостереження за підозрюваними, а четвертий продовжив попередній дозвіл на прослуховування телефонних розмов ще на 60 днів.
Хоча всі чотири рескрипти неодноразово оскаржувалися адвокатами захисту під час початкового судового розгляду, судді зрештою розглянули лише один із них (той, що надавав розширені повноваження Промотору правосуддя).
На думку суддів, хоча цей акт Папи Франциска був представлений як «рескрипт», насправді це був законодавчий акт. Різниця полягає в тому, що рескрипт як акт виконавчої влади надає конкретне звільнення від певного аспекту закону, тоді як законодавство — як створення нового закону — потребує інших процедурних кроків для набуття чинності.
Судді аргументували це тим, що коли Франциск наказав, аби «для необхідної слідчої діяльності Офіс Промотора правосуддя діяв у формі спрощеного провадження», це положення мало «інноваційний характер порівняно з нормами, що діяли на той час», які вимагали проведення офіційного розслідування.
«Отже, цей Рескрипт, як правильно зазначив Суд, має бути визнаний таким, що має законодавчий характер. Саме через його прямий і негайний вплив на чинну правову систему, він повинен був бути опублікований або, принаймні, доведений до відома тих, щодо кого були прийняті акти чи положення, які ґрунтувалися на ньому».
У підсумку судді встановили, що Франциск міг думати, ніби надає спеціальний дозвіл на певні дії, але фактично він створив нову юридичну категорію слідчих дій. Таким чином, Папа мав публічно оприлюднити цю зміну — навіть якщо він не уточнював, що робить це з огляду на конкретну справу, або навіть якщо зберігав у таємниці те, хто використовує новий закон і чому. Оскільки цього не було зроблено, цей рескрипт, на думку суддів, не має юридичної сили; натомість його неопублікування вплинуло на законність деяких слідчих заходів, вжитих на його основі.
Приховування доказів прокуратурою також вплинуло на анулювання початкового обвинувачення. Водночас судді зазначили, що рішення суду першої інстанції все ще зберігає юридичну силу.
Як пояснює ватиканіст Андреа Ґальярдуччі для EWTN News, це означає, що нове рішення не скасовує початкового судового розгляду або його вироків, однак вимагає повторного слухання окремих частин справи. Адвокати захисту натомість заявляють, що суду ще належить з’ясувати, які елементи першого судового процесу можуть залишитися, а які потрібно переглянути.
The Pillar натомість зазначає, що судове рішення фактично підпорядковує акти папського управління звичайному процесу судового перегляду у Ватикані. Якщо воно залишиться без заперечень, це може кардинально змінити спосіб здійснення папської влади у Ватикані. Це рішення є вельми суперечливим, оскільки воно, здається, підриває фундаментальний постулат канонічного права, яке саме по собі є визнаною інтерпретаційною базою для законодавства міста Ватикан: що акти папського управління не підлягають жодному юридичному оскарженню чи перегляду.
Саме поняття судового перегляду прямих актів папського управління не просто є безпрецедентним у канонічному праві та ватиканській практиці — дехто стверджує, що воно прямо заборонене. Минулого року той самий апеляційний суд розглядав аргументи в іншій справі, які ґрунтувалися саме на цій передумові (що прямий папський акт не підлягає апеляції чи перегляду судом): у липні судді відхилили апеляцію Ліберо Мілоне, колишнього генерального аудитора Ватикану, у його спробі подати до суду на Державний секретаріат за неправомірне звільнення.
Нагадаємо, що судова справа за участі Беччу була пов’язана з інвестицією Державного секретаріату Ватикану в розмірі близько 350 мільйонів фунтів стерлінгів в елітну нерухомість у Лондоні. Ця операція призвела до збитків Святого Престолу, які оцінюються у 139 мільйонів євро.
Перший судовий процес завершився у грудні 2023 року після 86 засідань. Трибунал Ватикану засудив кардинала Анджело Беччу до п’яти років і шести місяців ув’язнення з довічною забороною обіймати державні посади. Це перший випадок в історії, коли кардинал був засуджений судом Святого Престолу. Дев’ять із десяти обвинувачених у справі були визнані винними за різними статтями, включаючи розтрату, шахрайство, відмивання грошей та зловживання владою.
Це рішення є вагомим поворотом у найскладнішому фінансовому судовому процесі Ватикану в новітній історії і створює нову невизначеність щодо стійкості початкових вироків. Воно автоматично ставить під сумнів легітимність багатьох інших слідчих дій, включно з арештом брокера Джанлуїджі Торці у червні 2020 року. Його утримували у ватиканських казармах протягом 10 днів для допиту без пред’явлення звинувачення чи ордера судді, а також вилучили його мобільні телефони і ноутбук.
Це вже другий серйозний удар по репутації ватиканської прокуратури. У січні Касаційний суд Ватикану відхилив клопотання прокурора Алессандро Дідді про апеляцію. Причиною стало те, що прокурор Алессандро Дідді припустився безглуздої процесуальної помилки, якої зазвичай припускаються лише новачки. Сам Дідді опинився під шквалом критики через серію прослуховувань, які вказали на його приватний контакт з особами, які чинили тиск на монсеньйора Альберто Перласку, свідка у справі Беччу. Того ж дня, коли було винесено рішення Касаційного суду, Дідді раптово пішов у відставку, не очікуючи свого ймовірного відсторонення через суд.
Кількома днями раніше Папа Лев XIV, відкриваючи судовий рік у Ватикані, наголосив, що дотримання процедурних гарантій і неупередженість суддів є критично важливими для стабільності та авторитету інституції. Його слова сприйняли як критику хиб у справі Беччу, що зашкодили репутації Ватикану.
«Дотримання процесуальних гарантій, неупередженість судді, ефективність права на захист і розумні терміни розгляду справ — це не просто технічні інструменти судочинства, — зазначив Лев. — Це умови, завдяки яким правосуддя набуває особливого авторитету і сприяє стабільності інституції».
Нагадаємо, що невдовзі після свого обрання, 27 травня 2025 року, Папа Лев особисто зустрівся з кардиналом Беччу. Напередодні конклаву Беччу, позбавлений прав, пов’язаних із кардинальською гідністю, і засуджений Ватиканським трибуналом за фінансові злочини, вимагав участі у виборах наступного Папи, однак відмовився від претензій після публікації листа Папи Франциска, в якому він заборонив Беччу брати участь у конклаві.
фінансово.
Щиро дякуємо!
