Цього року більшість християн у світі вже відсвяткували Великдень — 31 березня 2024 року. Натомість християнський Схід переважно святкуватиме Воскресіння Христове цієї неділі, 5 травня.
ПЦУ, МГКЄ та УГКЦ перейшли на новий календар (новоюліанський чи григоріанський), але тільки щодо нерухомих свят — таких як Різдво, Богоявлення, Благовіщення, Успіння. Натомість дату Великодня продовжують визначати за старим стилем, за юліанським календарем.
Чи є шанс, що християни світу у своїй екуменічній більшості зможуть дійти порозуміння щодо спільної дати Великодня, і чому так складно поєднати християн у питанні спільного святкування Пасхи? РІСУ запитує президента Інституту екуменічних студій (ІЕС) Українського католицького університету, члена Міжнародної спільної комісії для богословського діалогу між Православними і Католицькою Церквами, о. Івана Дацька.
— Я є сином української діяспори, де ми святкували всі свята за юліанським календарем. Основна причина була та, що ми хотіли святкувати, як вся Україна, яка була тоді поневоленою. Хоч у часи моєї молодості, зокрема у США, Бразилії та Арґентині, деякі українські греко-католики перейшли на новий, григоріянський календар, — Патріярх Йосиф, прибувши до Рима 1963 р., підтвердив, що наша Церква святкуватиме за юліанським, аж доки Собор або Синод УГКЦ не вирішить інакше.
Коли ми розмовляли з Патріярхом Йосифом про календарне питання, то він завжди повторяв, що треба до нього підходити з великою второпністю, бо наші вірні дуже чуйні до цього питання, і нераз задля цього доходило до розколів у нашій Церкві. У 1920‑му році, коли митрополит Шептицький відвідував наші поселення у США і Канаді, єпископ Григорій Хомишин запровадив у Станиславівській єпархії григоріанський календар. Повернувшись до Львова, митрополит написав єпископові Хомишину листа, що він не мав права на власну руку впроваджувати новий календар. До того митрополит додав, що навіть він як Глава нашої Церкви, як митрополит, не має цього права, бо таке рішення може зробити лише Собор або бодай Синод нашої Церкви.
Патріярх Йосиф рівно ж пригадував нам, що перед підписанням Берестейської унії (1595/96 р.) єпископи Київської Церкви у точці 6, яка відноситься до календарного питання, заявили, що «новий календар, якщо не може бути по‑старому, приймемо, однак без порушення Пасхалії і наших свят, як це було в часі згоди, бо маємо деякі свої особливі свята, яких панове Римляни не мають».
Тепер щодо дати Пасхи. Коли Церква була переслідувана в Римській імперії впродовж перших трьох століть, то важко їй було робити рішення для всіх християн. Легше було з нерухомими святами, але важче було зі встановленням дати Великодня.
При кінці другого століття, під час понтифікату папи Віктора І (188-199), розгорнулася свого роду боротьба, чи радше контроверсія, про дату святкування Пасхи. Йшлося про те, щоб не святкувати Великодня в той сам час, коли юдеї святкують свій Песах, 14 нісана, — що робили деякі християни в Малій Азії. Велику роль, щоб не довести до розколу, сповнив тоді св. Іриней Ліонський (135-200), який хоч був уродженцем Смирни, та був обраний єпископом Ліона у Франції. Він був автором славетного трактату «Проти єресей». Хоча до роздору не дійшло, саме завдяки посередництву св. Іринея, все ж питання святкування Пасхи не було повністю розв’язане.
Щойно коли імператором Римської імперії став Константин (303–337) і своїм Медіоланським едиктом (313) офіційно визнав християнство у всій імперії, можна було впроваджувати закони, які би обов’язували християн тодішнього світу. Саме Константин скликав перший Вселенський Собор у Нікеї 325 року, і на ньому, між іншими, також обговорювано питання християнських свят. Цей процес тривав два століття, до управління імператора Юстиніяна (527-565). Впродовж того часу були встановлені дати Різдва (25 грудня) та багатьох інших нерухомих свят.
Зі святкуванням Пасхи було дещо складніше, бо її святкували і святкуємо завжди у неділю. А Перший Нікейський Собор установив методику підрахунку дня Великодня. До уваги брався сонячний та місячний календарі. Сонячний — бо він більш точний, а місячний — бо це біблійна традиція і Христос святкував Пасху (Песах), який визначали саме на основі місячного календаря. Відтоді Великдень святкується не в один і той самий день. Згідно з цим правилом, після весняного рівнодення чекають на повню місяця, а вже після нього у першу неділю є свято Воскресіння Господнього. Однак якби свято християнської Пасхи припадало у той сам день, коли юдейський Песах, то християни мають святкувати один тиждень пізніше.
Згодом стало зрозуміло, що астрономічні дані юліянського календаря застаріли. Щоб їх оновити, було запроваджено так званий григоріянський календар. Він був більш точний, оскільки похибка юліянського календаря стосовно астрономічних підрахунків становила один день на кожні 128 років. Новий календар був проголошений Папою Римським Григорієм XIII (1572–1585) у 1582 році, однак його не прийняли Православні Церкви. Вселенський Патріархат, під загрозою клятви, тоді строго заборонив Православним Церквам запроваджувати григоріанський календар. Не забуваймо також, що протестантські та Англіканська Церкви запровадили григоріанський календар щойно у XVIII — початку ХХ століття.
У ХХ ст. більшість Православних Церков перейшли на т.зв. новоюліянський календар, який запровадив 1923‑го року у православному світі Вселенський Патріярх Мелетій ІV (1921-1935). Спочатку це рішення підтримали Православні Церкви грецького світу. Загалом його прийняли Вселенський Патріархат, Александрійська, Антіохійська, Грецька (Елладська), Кіпрська, Албанська, Румунська, Болгарська Церкви та Православна Церква Чехії і Словаччини. 2023 року до них приєдналася Православна Церква України. Також за цим календарем живуть кілька східно-католицьких Церков, а саме Болгарська ГКЦ, Греко-Візантійська Католицька Церква і Румунська ГКЦ. Фактично і УГКЦ після календарної реформи є близькою до цієї групи.
Але щодо обчислення Пасхалії, то всі ці Церкви дотримуються старого календаря. Тут і з’являється розбіжність у підрахунках. Тобто метод один; однак дату весняного рівнодення одні християни обчисляють згідно з григоріянським календарем (21 березня), інші — згідно з юліянським (3 квітня). Деколи свято Пасхи збігається. Але в більшості випадків є різниця від одного до п’яти тижнів, як цього року.
Читайте також:
Глава УГКЦ про дату Великодня: «Ми хочемо залишатися в єдності з православними»
Сьогодні та різниця є дуже відчутною, бо коли ті, що придержуються юліянського чи новоюліянського календарів, святкуватимуть Великдень 5‑го травня, то ті, що прийняли григоріянський календар, будуть уже святкувати Неділю сліпонародженого, а за чотири дні завершать Пасхальне попраздненство і вшановуватимуть Христове Вознесіння. Це неначе ще більше розділює українців: тих, що живуть в Україні, й тих, що живуть на поселеннях.
І немає потреби підкреслювати, що всяка календарна форма без вирішення святкування Пасхи буде неповною. Бо Пасха є «празником празників і торжеством всіх торжеств», від Пасхи залежні всі рухомі свята та числення гласів починається з празником Пасхи.
А як можна дійти до спільної дати? Дуже важливо, щоби запрацювала спільна комісія католиків і православних із календарного питання, зокрема, про спільне святкування Воскресіння Христового. Знаємо також, що кілька років тому і Папа Франциск, і Патріярх Варфоломій висловили бажання та створили окрему Комісію для спільного святкування Пасхи. Отже, бажанням Папи і Вселенського Патріярха є дійти до взаємної згоди і святкувати спільно Великдень бодай із двох причин:
а) бо в 2025-му році вся Церква святкуватиме 1700‑ліття першого Вселенського Собору в Нікеї;
б) бо у 2025 році по григоріянському і по юліянському календарях святкуватимемо Пасху спільно, 20‑го квітня.
Отець Гіацинт Дестівель був іменований Папою Франциском членом цієї Комісії. І я його запитав у червні 2023 р., як стоять справи з цією Комісією і чи є надія, що від наступного року святкуватимемо постійно Пасху разом — православні та католики? Відповідь була, що Комісія не має великого ентузіязму, з кількох причин:
а) Російська Православна Церква в сучасній ситуації ніколи не прийме позицію Константинопольського Патріярхату, а за цією Церквою, по всій правдоподібності, підуть Антіохійська, Сербська, а може, ще Грузинська і Польська Церкви;
б) навіть якби не було цієї трудності, між іншими Православними Церквами немає одностайності та згоди щодо спільного святкування Великодня. Одначе, якщо Папа Франциск і Вселенський Патріярх Варфоломій І натиснуть на своїх членів Комісії, то, може — хоч о. Дестівель сумнівається, — дійдуть до спільної згоди.
Труднощі завжди будуть, як і з кожним переломовим проектом. Однак якщо ми дійдемо спільного святкування Пасхи — це буде колосальний крок у напрямі до єдності та сопричастя Католицької та Православних Церков.
Дуже важним і позитивним є факт, що і Папа Франциск, і Вселенський Патріярх Варфоломій цього бажають, а найновіша заява Патріярха Варфоломія у цій справі є багатонадійною.
Читайте також:
Патріарх Варфоломій: порізно святкувати унікальну подію Воскресіння — нелогічно!
Думаю, що Церкви, які вже прийняли новоюліанський календар, могли б такe рішення підтримати. Однак, щоб це здійснити, треба мати велике бажання до того дійти.
Ми, українці, не зможемо самі це питання вирішити, але ми можемо спонукати розмови про це, підтримувати прагнення Римського та Константинопольського архієреїв у їхньому бажанні знайти рішення, яке об’єднає християн довкола єдиної дати торжества Христового Воскресіння.
фінансово.
Щиро дякуємо!
