Любити — «бути прив’язаним»

Роздуми над Словом Божим на VІ неділю Великоднього періоду, рік Б

Єврейське слово міцва — заповідь, походить від дієслова цавах — зв’язувати, прив’язувати. Божі заповіді є своєрідними вузлами, якими моє життя починає бути прив’язаним до Небесного Отця. Завдяки цим вузлам я можу бути біля Бога, перебувати в Його присутності, а отже і досвідчувати Його любові.

На перший погляд «любити Бога» і «виконувати заповіді» — це дві дійсності, які між собою не пов’язані: перша стосується постави серця, а друга більше асоціюється з виконанням якогось закону, права. Спробуймо подумати по іншому. Чим є заповідь, яка народжується в Богові? Чи не виражає вона прагнень Його серця? А чим є справжня любов, якщо не відповіддю на ці прагнення?

“Кохана, згідно з пунктом три підпункту один сімейного кодексу, прийми ці квіти як знак моєї поваги

Закоханий хлопець перш за все намагається дізнатися, чим живе його кохана, що любить, чого бажає, чим захоплюється. Тому кожен його жест буде відповіддю на прагнення коханої особи. Коли дорога нам людина про щось нас просить, то чи сприймаємо ми це прохання як «статтю з Конституції» або витяг з адміністративного права? Важко уявити чоловіка, який дарує квіти своїй дружині зі словами: Кохана, згідно з пунктом три підпункту один сімейного кодексу, прийми ці квіти як знак моєї поваги.

Єврейська Традиція представляє дарування Десяти Заповідей на Синаї як найбільший прояв любові Бога до людини. Бог любить Тебе і тому дарує Тобі свої заповіді — прагнення власного серця, щоб Твоє життя було щасливим!