Добрий розбійник — єдина людина, «канонізована» самим Ісусом. Цей приклад дає надію на те, що навіть у годину смерті можна спастися, якщо висловиш щире покаяння.
Одночасно з Ісусом розіп’яли двох чоловіків, яких Писання називає грецьким словом «какоергос», що означає «той, хто чинить зло» або «той, хто завдає шкоди». Євангеліє від Марка тлумачить це як сповнення пророцтва Ісаї («І був зачислений до лиходіїв» — Іс 53,12). Один був праворуч від Ісуса, інший — ліворуч.
«Згадай мене»
Євангеліє від Луки описує, як один зі злочинців, розіп’ятих поруч з Ісусом, побачивши, як Він молиться за своїх переслідувачів, упізнав у жахливо побитому чоловікові на ганебному хресті поруч — довгоочікуваного Месію. Злочинець розумів, що вони двоє засуджених були справедливо покарані за свої гріхи, натомість Цей Чоловік був абсолютно невинний. Потім він попросив Ісуса «згадати його», коли Він прийде у своє Царство.
Саме в цій ситуації, коли вони висіли, прибиті до хрестів, чекаючи на милосердну смерть, яка покладе край їхнім стражданням, — він звернувся до Ісуса як до царя, тобто як до того, хто володіє царством; але його слова виражають віру, що Ісусове царство — не від світу цього. І він почув обітницю: «Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зо Мною в раї» (Лк 23,43).
У проповіді 232 про Воскресіння за Євангелієм від Луки, Августин писав: «Вшануймо віру розбійника, якої Христос не знайшов у своїх учнях після свого воскресіння (…). Вагались ті, хто бачив, як Христос воскрешає мертвих. Повірив у Нього той, хто бачив Його повішеним на хресті, разом із собою. Коли ті вагалися — він увірував».
Зовсім інакше на це дивився другий розіп’ятий розбійник, який насміхався з Ісуса, глузливо вимагаючи врятувати себе та їх обох, якщо Він насправді Месія.
Дисмас і численні фіктивні біографії
Добрий розбійник названий як Дисмас (або Дісма) за апокрифічним «Євангелієм від Никодима» та видіннями Анни Катаріни Еммеріх. Згідно з коптською традицією, його звали Демас, тоді як «Арабське Євангеліє дитинства» приписує йому ім’я Тит. Інші версії це Зоатам або Рах (під цим ім’ям він відомий у православному християнстві).
Фантазія авторів апокрифічних оповідок не знала меж. Вони із задоволенням вигадували фіктивні біографії та вибудовували найнеймовірніші зв’язки між біблійними постатями.
Згідно з «Сирійським Євангелієм дитинства», Святе Сімейство зустріло банду розбійників під час своєї втечі до Єгипту. Той, хто пізніше став відомим як Добрий розбійник, нібито завадив іншим злодіям пограбувати Марію та Йосифа, зворушений виглядом Дитятка.
В інших розповідях, таких як давньоруська апокрифічна «Легенда про Хрест», Святе Сімейство нібито зустріло Дисмаса й Гесту («злого розбійника» з Голготи), коли ті були ще дітьми. Їхня мати не могла годувати грудьми обох синів, тому Марія допомагала їй і годувала Дисмаса. Добрий розбійник, таким чином, був би… молочним братом Христа.
Як це бачила блаженна Анна Катаріна Еммеріх?
У видіннях візіонерки сказано: «Дисмас, чий дух просвітила молитва Ісуса, побачивши Пресвяту Діву Марію, раптом усвідомив: ця жінка та її Син, який висів на хресті, колись були його благодійниками, і що за Їхнім заступництвом він видужав колись у дитинстві».
Багато апокрифічних оповідей також містять тему долі Доброго розбійника після смерті. В деяких апокрифах Ісус бере його з собою, сходячи у відхлань, щоби звільнити праведників Старого Завіту і привести всіх до брами Неба. За іншими легендами, Господь послав його вперед, і коли Добрий злодій постукав у браму раю — ангели вагалися, чи його впустити, бо ще не знали про те, що Ісус йому обіцяв.
Набагато більше мене вражає 9‑хвилинний анімаційний фільм (доступний на YouTube) під назвою «Мій останній день» (My Last Day, 2012). Там Добрий розбійник після смерті прямує до Небес, а Ісус зустрічає його словами: «Я — воскресіння і життя. Хто вірує в Мене, якщо й помре, — житиме» (Йн 11,25)..
Канонізований самим Ісусом
Є безліч святих, яких канонізувала Церква. Канонізація — це такий «офіційний сертифікат», який засвідчує, що людина точно потрапила до раю. Але Добрий розбійник — єдина людина, «канонізована» самим Ісусом.
Його приклад дає надію, що навіть у годину смерті людина може бути врятована, якщо висловить щире каяття, бо Боже милосердя не знає меж. Іншими словами — ніколи не пізно. Наші дії не обов’язково повинні слідувати за нами, вони не є обов’язковою причиною нашого спасіння чи засуду: немає карми, є лише Боже милосердя. На жаль, не кожен може скористатися цією можливістю отримати прощення, а Бог не може спасти нас проти нашої волі.
Переклад CREDO за: Роман Зайонц, Stacja7
фінансово.
Щиро дякуємо!
