Роздуми над Словом Божим на свято св. Бенедикта, Покровителя Європи
Цей фрагмент Євангелія виступає відразу ж після розмови Ісуса з багатим юнаком. Той хотів отримати життя вічне й думав, що вже майже «вхопив його за хвіст», однак пішов від Ісуса засмучений. Господь бо сказав йому, що замало лише формально виконувати заповіді — треба продати все, що маєш і піти за Ним, аби отримати життя вічне. Іншими словами: на Небеса треба йти радикально й іти за Ісусом. Не можна осягнути Неба, тримаючись за землю.
«Петро сказав Ісусу: “Ось ми залишили все й пішли за Тобою, то що нам буде?”» Таким чином натякаючи, що апостоли вже виконали це слово Ісуса й готові отримати свою нагороду. Але вони чекали її вже тут, на землі. Тому Ісус, відповідаючи, підкреслює: «в новому бутті»… Серед християн часто можна почути таку думку, що коли ти віриш Господу, то Він має тебе в усьому благословляти, а коли ні — то в тебе немає віри. Здається Петро повірив Господеві й залишив заради Нього все, однак це не означало, що йому в усьому щастило й він завжди був першим. Йому частіше було скрутко й гірко, ніж файно і солодко в цьому житті. Правда лише в тому, що незважаючи ні на що, він скінчив свій біг і віру зберіг. У всіх цих ситуаціях він був з Ісусом і залишався Йому вірним.
А як же слова: «І кожний, хто задля Мого Імені залишить дім або братів, або сестер, або батька, або матір, або дітей, або поля, той отримає в сто разів більше і матиме у спадок вічне життя»? Перше, на що вони вказують, це загальність покликання втратити все задля Господа. Тобто, цей заклик був скерований не лише до апостолів, а до кожного, хто слухає й чує Його, до тебе і до мене. Не залежно від статків… Бо можна нічого не мати, а серцем бути прив’язаним до кожної дрібниці. А можна володіти великим майном і бути вільним серцем для Господа, як, наприклад, був Іов: «Господь дав, Господь і взяв. Нехай ім’я Господнє буде благословенне!» (Іов 1, 21). А друге це умова: «…задля Мого Імені залишить…» Аби щось отримати, спершу потрібно покинути. Отримати в сто раз більше можна лише те, що ти покинеш. І покинеш не задля власної вигоди чи слави, а задля Імені Господа, заради Нього самого, нічого не очікуючи взамін. Тобто — З ЛЮБОВІ ДО НЬОГО. А коли людина дійсно любить, то здатна віддати все, навіть життя, й не чекати визнання, овацій чи винагороди.