Бог слухає наші дурні ідеї

Проповідь о. Миколи Мишовського на ХVIІ Звичайну Неділю, рік Б (РКЦ)

Того часу Ісус пішов на другий бік Галілейського, тобто Тиверіадського моря. І за Ним слідував великий натовп, побачивши чудесні знамення, які Він здійснював над хворими. Ісус же вийшов на гору й сидів там зі своїми учнями. А була близько Пасха — юдейське свято. Тоді Ісус, піднявши очі і побачивши, що великий натовп іде до Нього, і каже Филипові: «Звідки це купити нам хліба, щоб поїли оці?» Він говорив це, випробовуючи його, бо сам знав, що мав робити. Відповів йому Филип: «На двісті динаріїв буде їм недостатньо хліба, щоб кожний хоч трохи одержав!» Каже Ісусові один із Його учнів, Андрій, брат Симона-Петра: «Тут є хлопчина, який має п’ять ячмінних хлібів та дві риби, але що це на таку кількість?» Промовив Ісус: «Розсадіть людей!» А було в тому місці багато трави. Тож посідали люди, числом тисяч зо п’ять. А Ісус узяв хліби і, промовивши подяку, роздав тим, які посідали; також і рибу, скільки бажали. Коли ж наситилися, Він каже своїм учням: «Зберіть шматки, що залишились, щоб нічого не пропало». Тож зібрали й наповнили дванадцять кошиків шматками з п’ятьох ячмінних хлібів, що залишилися після тих, які їли. Тоді люди, побачивши чудесне знамення, яке Ісус вчинив, говорили, що насправді Він — Пророк, який має прийти у світ. А Ісус, знаючи, що вони мають намір прийти і схопити Його, щоб зробити царем, віддалився знову сам на гору.