Папа схвалив для проголошення шість декретів Дикастерію в справах канонізацій. Відкрито шлях до беатифікації 20 мучеників дієцезії Ібіци в Іспанії.
Інші пʼять декретів проголошують героїчний вимір чеснот кандидатів на прославу.
Вірні своєму душпастирському покликанню в часи жорстоких переслідувань. Це історія 20 священників-мучеників з островів Ібіца та Форментера (Іспанія), яких Церква незабаром проголосить блаженними. Під час аудієнції для кардинала Марчелло Семераро, префекта Дикастерію в справах канонізацій, Папа Лев XIV у четвер 18 червня 2026 року схвалив для проголошення відповідні декрети цього відомства.
Нові блаженні
Перший декрет стосується визнання мучеництва Слуг Божих Хуана Торреса Торреса та 19 сподвижників — дієцезіальних священників, убитих від серпня до вересня 1936 року з ненависті до віри. Вони стали жертвами жорстокого переслідування Церкви й віри на теренах Ібіци в Іспанії. Своєю мученицькою смертю ці душпастирі засвідчили непохитну вірність Христові та Його Церкві.
Влітку 1936 року острови Ібіца та Форментера потрапили під контроль республіканських сил. Революційна хвиля за 37 днів повного панування комуністів на островах постаралась про повне викорінення католицької віри: усі форми богослужіння й таїнства були заборонені, храми систематично грабували, все церковне майно та ікони спалювали. Завершилося це різаниною мучеників.
Отець Хуан Торрес Торрес у цій групі — наймолодший. Його описують як дуже люблячого, скромного, турботливого та шанобливого. Він був висвячений 6 червня 1936 року — всього за два місяці до смерті. Він уникав будь-яких політичних питань і не належав до жодної з опозиційних груп. Хотів «бути простим сільським священником».
Їх убивали просто тому, що вони були католиками.
Ікона вікентійців-мучкеників. Загалом 54 члени Конгрегації Місій (вікентійців), 29 Дочок Милосердя, 14 мирян-вікентійців (Асоціація Чудотворного Медалі та Дітей Марії (VMY)) та 5 діжцезіяльних священників, які були їхніми духовними наставниками, були вбиті «з ненависті до віри» («odium fidei»). Папа Франциск беатифікував першу групу вікентійських мучеників 13 жовтня 2013 року в Таррагоні, Іспанія. Другу групу беатифіковано на Месі в Мадриді 11 листопада 2017 року.
Масштаби мучеництва
Це далеко не перший, а за останній час — уже наступний, крок у визнанні масштабів мучеництва, якого зазнали католики в Іспанії під час затіяної комуністами (за підтримки радянської росії) Громадянської війни. Декрети стосовно 49 мучеників Папа підписав у квітні цього року, 11 мучеників — у грудні минулого, 2025 року. Папа Франциск у квітні 2024 року затвердив декрети про мучеництво двох жертв цієї війни, священника й мирянина. Троє капуцинів-мучеників Громадянської війни були беатифіковані 2021 року, а беатифікація п’ятьох жертв переслідувань — священника і чотирьох мирян — відбулася в квітні 2016 року.
Громадянська війна в Іспанії 1936-1939 років принесла жорстокі переслідування Католицької Церкви. Було зруйновано понад 70% храмів, убито 13 єпископів, понад 4000 священників і семінаристів, 2300 членів чернечих Орденів, майже 300 черниць і монахинь та десятки тисяч мирян, які загинули за віру, а їхню кількість до сьогодні неможливо уточнити. Деякі вже проголошені святими, а беатифіковано — тисячі.
Героїчні чесноти
Інші пʼять декретів, підписаних сьогодні, проголошують героїчність чеснот кандидатів на прославу, що означає завершення дослідження їхнього життєвого шляху, а для проголошення їх блаженними потрібне визнання чуда.
Це бельгійський священник о.Хуліо Марія Де Ломберд, Місіонер Святого Сімейства, який завершив свій життєвий шлях у Бразилії як її натуралізований громадянин (1878-1944). Він заснував три конгрегації: Дочок Непорочного Серця Марії, Місіонерок Богоматері Пресвятого Дарів та Сестер Богоматері Пресвятого Дарів;
черниця зі США Марія Тереза Таллон (1867-1954), засновниця Конгрегації Відвідин Непорочної Діви Марії, померла в Монро;
італійська черниця Марія Аньєзе Тріббіолі (1879-1965), засновниця Згромадження Побожних Сестер-Працівниць св.Йосифа, працювала у Флоренції до самої смерті;
іспанська монахиня-ієронімітка Клара Андреу-і-Мальферіт (1596-1628), яка мала містичні об’явлення, — XVI століття;
та італійська домініканка Марія Петра Джордано (1912-2006), наша сучасниця.
Вона була першою з дев’ятьох дітей у сім’ї, що мусила пройти тяжкі часи, оскільки батько, Луїджі Джордано, не захотів вступати до Національної фашистської партії. Муссоліні заснував її 1922 року, і ця партія була за його правління сильним важелем тиску. Підприємцеві з Неаполя, який мав 350 працівників, довелося перебратись до Рима й піти працювати звичайним продавцем. Старша дочка — тоді її звали Ніколетта — взяла на себе чимало частину домашніх клопотів, допомагаючи хворій матері. Також вона була старанною парафіянкою, вступила до Третього ордену св.Домініка і прийняла посвяту як «жертва душі» — покутний рух, який сприймає всі страждання як участь у відкупительних стражданнях Христа. Щойно домашні обставини дозволили дівчині відійти з дому та вступити до монастиря — вона це зробила. У 22 роки Ніколетта Джордано вступила до домініканського (споглядального) монастиря у Біббієні, де прожила все життя й померла в ореолі святості.
Підготовано CREDO за: Vatican News, Omnes, Dicastero delle Cause dei Santi
фінансово.
Щиро дякуємо!
