Проповідь о. Миколи Мишовського на четвер XVIII звичайного тижня, рік ІІ (РКЦ).
«Того часу, прийшовши в околиці Кесарії Филипової, Ісус звернувся до своїх учнів, запитуючи: “За кого люди вважають Сина Людського?” Вони відповіли: “Одні — за Йоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків”. Каже їм Ісуc: “А ви Мене за кого вважаєте?” У відповідь Симон-Петро промовив: “Ти є Христос, Син Бога живого!” А Ісус відповів йому і сказав: “Блаженний ти, Симоне, сину Йони, бо не тіло і кров тобі це відкрили, а Мій Отець Небесний. І Я тобі кажу, що ти є Петро — скеля; і на цій скелі Я збудую свою Церкву, і брами аду не здолають її. Я дам тобі ключі Царства Небесного: і те, що ти зв’яжеш на землі, буде зв’язане на небесах; і те, що ти розв’яжеш на землі, буде розв’язане на небесах”. Тоді наказав учням нікому не казати, що Він — Христос. Відтоді Ісус почав виявляти своїм учням, що Йому потрібно йти в Єрусалим та багато постраждати від старших, первосвященників і книжників, бути вбитим і третього дня воскреснути. Петро, відкликавши Його вбік, почав перечити Йому, кажучи: “Змилуйся над собою, Господи! Хай з Тобою цього не станеться!” А Він, обернувшись, сказав Петрові: “Відійди позад Мене, сатано; ти для Мене — спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське!”»
Літургійні читання — тут.
фінансово.
Щиро дякуємо!
