Відійди позад Мене, сатано

Проповідь о. Миколи Мишовського на четвер XVIII звичайного тижня, рік ІІ (РКЦ).

«Того часу, прийшовши в околиці Кесарії Филипової, Ісус звернувся до своїх учнів, запитуючи: “За кого люди вва­жають Сина Людського?” Вони відповіли: “Одні — за Йоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єре­мію або за одного з пророків”. Каже їм Ісуc: “А ви Мене за ко­го вважаєте?” У відповідь Симон-Петро про­мовив: “Ти є Христос, Син Бога жи­вого!” А Ісус відповів йому і сказав: “Бла­женний ти, Симоне, сину Йо­ни, бо не тіло і кров тобі це від­кри­ли, а Мій Отець Небесний. І Я тобі кажу, що ти є Петро — скеля; і на цій скелі Я збудую свою Церкву, і брами аду не здолають її. Я дам тобі ключі Царства Не­бес­ного: і те, що ти зв’яжеш на зем­лі, буде зв’язане на небесах; і те, що ти розв’яжеш на землі, буде розв’я­зане на небесах”. Тоді наказав уч­ням нікому не казати, що Він — Хри­стос. Відтоді Ісус почав виявляти сво­їм учням, що Йому потрібно йти в Єрусалим та багато постра­ж­дати від старших, первосвященників і книжників, бути вбитим і третього дня воскреснути. Петро, відкликавши Його вбік, почав перечити Йому, кажучи: “Зми­луйся над собою, Господи! Хай з Тобою цьо­го не станеться!” А Він, обернувшись, сказав Пет­рові: “Відійди позад Мене, сатано; ти для Мене — спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське!”»

Літургійні читання — тут.