Святий Йоан Леонарді

Римо-катол.: 9 жовтня (довільний спомин)

Люди різними шляхами приходять до святості, різні шляхи приводять і до священницького служіння. Але, мабуть, не буде помилкою сказати, що початковим пунктом цього шляху є бажання служити. Служити Богу, служити людям. Це повною мірою стосується і Йоана (Джованні) Леонарді, кого Церква згадує сьогодні.

Цей святий народився близько 1541 року в сім’ї заможних селян із села Дьєчімо, в провінціїТоскана. Нині це Італія. Тоді ж, коли єдиної італійської держави ще не було, це село знаходилося на території Республіки Лукка — держави, що існувала на північному заході Італії з ХІІ до початку ХІХ століття.

В молоді роки Леонарді виїхав із рідного села в столицю республіки — місто Лукку, де навчався на фармацевта. Під час навчання молодий Йоан зблизився з братством мирян, яке називало себе «Коломбіні» («Голуби»). Члени братства, духовне керівництво яким здійснювали отці-домініканці, практикували життя згідно з євангельськими чеснотами, допомагаючи убогим і подорожнім. Після навчання Йоан пішов працювати аптекарем: так він здійснював своє прагнення служити людям. Але цього майбутньому святому було замало: адже його служіння мало метою оздоровлення з тілесних немочей, але набагато важливішим він вважав оздоровлення з немочей духовних. Тому у 26 років він вирішив полишити аптекарську справу й розпочати теологічне навчання (деякі джерела вказують, що він зробив це за порадою свого духовного керівника), щоби стати священиком і проголошувати Слово спасіння.

22 грудня 1572 року (за іншими джерелами— у 1571 році) був рукоположений у священики. Відтоді головним напрямком його діяльності стало проповідування, а особливо — навчання катехізису згідно з нормами Тридентського Собору. З цією метою він заснував Конгрегацію християнського вчення (деякі джерела перекладають її назву як «Братство християнської віри», а роком заснування вказують 1579). Його приклад самовідданості в душпастирській праці притягнув кількох молодих мирян, як іспершу допомагали йому, а потім самі стали священниками. В ті роки він також видав збірку християнського вчення, яка використовувалась аж до ХІХ століття.

1 вересня 1574 року Йоан Леонарді створив у парафії Санта-Марія-делла-Роза в Луцці згромадження Священників–реформаторів Пресвятої Діви. Завдання згромадження його засновники вбачали в апостольській діяльності й навчанні кліру. Нова священницька спільнота стрімко зростала чисельно, і для нових її членів її засновник написав статутний документ, який називався «Конституція Регулярних Кліриків Матері Божої»(Conctitutiones Clericorum Regularium Matris Dei). Конституцію затвердив єпископ Лукки Алессандро Ґвідіччоні, а через 21 рік, 13 жовтня 1595 року, її підтвердив папа Климент VIII. І вже після відходу до неба засновника, 3 листопада 1621 року, Святіший Отець Григорій XV підніс утворене ним згромадження до рівня чернечого ордену, назву якому дав статутний документ, написаний Йоаном Леонарді: орден Регулярних Кліриків Божої Матері. Під цією назвою він існує понині.

Наступний період життя цього святого пов’язаний із Римом. Причину його переїзду різні джерела називають по-різному. Одні вказують, що коли перший Генеральний капітул заснованого ним згромадження обрав його Генеральним настоятелем, він виїхав до Рима, щоб отримати підтвердження Статуту. Інші пишуть, що він був висланий із Республіки Лукка світською владою за звинуваченням у порушеннях громадського порядку та проявах неповаги до законної влади (важко зрозуміти, як простий священник, учорашній аптекар, міг «порушувати громадський порядок і проявляти неповагу до влади») і знайшов прихисток у Римі. Але хай там як — він оселився в Римі, де плідно працював заради блага Церкви, виконуючи особливі завдання Апостольського Престолу.

1596 року папа Климент VIII призначив о. Йоана Леонарді візитатором і спеціальним уповноваженим, якому було доручено реформувати, згідно з рішеннями Тридентського Собору, бенедиктинські спільноти в Монтеверджіне, Валломбросі та Монте-Сенаріо. Потім Святіший Отець доручив отцю Леонарді врегулювання конфлікту, що виник між єпископом Ноли і намісником у Неаполі, стосовно сактуарію Мадонна дель Арко.

14 серпня 1601 року папа Климент VIII довірив о. Йоану та його згромадженню пастирську опіку над парафією Санта-Марія ін Портіко. В її парафіяльному храмі, де знаходилася чудодійна ікона Матері Божої Romanae Portus Securitatis (Хранительниця безпеки римських брам), було розміщено генеральну курію. 1662 рокуїї перенесли до церкви Санта-Марія ін Кампітеллі.

Перебуваючи в Римі, Йоан Леонарді мав змогу часто зустрічатися зі своїм майже земляком, уродженцем Флоренції Филипом Нері, коли той займався рухом реформування Церкви, що виник як відповідь на протестантську реформацію. Був момент, коли Святий висловлював намір виїхати на місію в Америку, але невдовзі відмовився від цієї ідеї. Господь мав щодо нього інші плани — які, до слова, прямо стосувалися місіонерської діяльності. Разом з іспанським прелатом Хуаном Батистою Вівесом-і-Мар’я вони покликали до життя місіонерський рух, на основі якого вже після смерті Йоана Леонарді, у 1624 році, було створено Місіонерський колегіум поширення віри (якому через три роки було надано статусу папського університету). Нині це папський Урбаніанський університет — свою назву він отримав від імені папи Урбана VІІІ, який надав йому цей статус. Ще раніше, 1622 року, була створена Священна Конгрегація поширення віри (нині — Конгрегація євангелізації народів), що також стало прямим продовженням діяльності Йоана Леонарді та Хуана Батисти Вівеса-і-Мар’ї.

Займаючись справами загальноцерковного значення, Йоан не забував і про вірність у малому. Приділяючи головну увагу навчанню майбутніх місіонерів, він знаходив час і для дітей, і для того, щоб проголошувати Христа в лікарнях та в’язницях. Допомагаючи постраждалим від епідемії чуми, 68-річний священик заразився сам і помер. Це сталося 9 жовтня 1609 року. Його тіло знайшло спочинок у церкві Санта-Марія ін Портіко, а1662 року було перенесено до церкви Санта Марія ін Кампітеллі.

Йоана Леонарді беатифікував 10 листопада 1861 року папа Пій ІХ; Святіший Отець Пій ХІ 17 квітня 1938 року причислив його  до сонму святих. У 1950-х роках у Римі було споруджено храм, освячений в ім’я св. Йоана Леонарді. 8-го серпня 2006 року Конгрегація Божественного культу і дисципліни Таїнств проголосила Йоана Леонарді покровителем фармацевтів.