Марія вчить мене мовчання. Це надзвичайно важко. Але ж «безодня кличе до безодні» (Пс 42). Щоб піти цим шляхом, необхідно виконати одну умову: залишити себе. І увійти в тишу.
Можливо, доведеться поборотися за тишу — раз, і другий… І не тільки за зовнішню. Найважче заглушити галас у собі.
«І ось прийшов Господь. Великий, потужний вітер, що розривав гори й торощив скелі, йшов перед Господом; та не у вітрі Господь! Після вітру стався землетрус, та й не у землетрусі Господь! По землетрусі — вогонь, та не й у вогні Господь! Після вогню — тихесенький, лагідний вітрець» (1Цар 19,11‑12).
Тому я молюся, щоб дійти до глибини власного серця: «Тягни мене вслід за тобою: біжімо! Цар увів мене в свої хороми» (Пп1,4). Марія провадить мене у тишу, ведучи за руку.
Менше слів — простіше
Багато святих писали про мовчання. Споглядаючи Марію, вони швидко дійшли висновку, що мовчання провадить до зустрічі з Богом. До слухання Його. Споглядання Слова. Одні втікали в пустелю, інші годинами поклонялися Пресвятим Дарам. Вони вчилися мовчання від Марії — Матері тиші.
Святий Людовик Марія Ґріньйон де Монфор пише: «Бог-Син погодився, щоб Вона майже зовсім не говорила, хоч і збагатив Її своєю мудрістю» (Трактат, № 4). Тому що Марія не вчила. Вона не проповідувала. Вона не вирушала з апостолами на євангелізацію. На сторінках Євангелія можна знайти заледве кілька речень, які Вона сказала. А тепер, хоч би де Вона об’являлася, — Марія зосереджується на найважливішому, передаючи лише суть. Закликає до покути і молитви Розарію. Перебуваючи з Нею, навчишся мовчати. Що менше слів — то простіше.
Як набути чесноту мовчання?
Щодня ми вимовляємо тисячі непотрібних слів. Говоримо про все — і ні про що, й не замислюємося, як це шкодить нашій душі. Господь Ісус попереджав, що неможливо уникнути гріха, якщо ти балакучий. І додав: «Нехай ваша мова буде: так, так; ні, ні. А що більше, то від лукавого» (Мт5,37). Але як набути чесноту мовчання?
Укотре на допомогу нам приходять святі. Наприклад, святий Максиміліан рекомендував постійно стежити за собою і говорити лиш те, що потрібно і що необхідно для виконання справ. Може, варто приглянутися до своєї душі? Як вона виглядає? Чи не вона, бува, не повна нищівних осуджень, пристрастей, розгубленостей і непокоїв? Усе це призводить до внутрішнього безладу.
Слід підкреслити, що галасувати можна не тільки мовою, але й крикливим одягом, неадекватною поведінкою, надмірною жестикуляцією і навіть поглядом — настирливим, принизливим.
Стань мовчанням, як Марія
То, може, пора почати живитися тишею? З однієї простої причини — «Бог живе в тиші. Він оповитий тишею» (кардинал Сара). Є тільки два варіанти: від тиші можна втікати — або кинутися в неї з любов’ю. Самі слова в якийсь момент можуть набридати, а після довгої розмови просто «зношуються», плавають на поверхню. Діалоги стають обмеженими, нав’язливими, а слова — дріб’язковими. Дуже перебільшеними. І хоч інколи вони приносять розраду й силу, але тиша є тим привілейованим простором, у якому народжується Христос.
Кардинал Сара додає, що «замало просто змовкнути. Треба стати мовчанням». І тільки Святий Дух може привести до цього стану, даруючи Марію як учительку самотності й тиші. Вона навчить роздумувати над словами Господа. Проведе через усі таємниці святого Розарію, щоб у хвилини страждань ви стояли під хрестом — у тиші. Без бунту. І без нарікань.
За деякий час ви побачите, що тиша дає омріяну свободу, а з мовчання випливає спокій, якого ви прагнете. Життя стає простим і водночас глибоким. Усе, що потрібно, — це погляд на Господа і коротка молитва: «Ісусе, я довіряю Тобі». Ви станете схожими на хананеянку, яка тихо просить: «Господи, допоможи мені».
Переклад CREDO за: Даґмара Ґалонзка, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
