«Боже у Пресвятій Трійці єдиний, дякуємо Тобі за те, що дав Церкві своїй папу святого Йоана Павла ІІ, в якому засяяла Твоя батьківська доброта, слава хреста Христового і краса Духа любові».
Новенна — це дев’ятиденна молитва. Її можна звершувати звичним порядком — за 9 днів до літургійного спомину святого (свята чи урочистості); або помолитися її в день спомину, свята чи урочистості, як нерозривним молебнем.
У цій новенні ми будемо роздумувати над словами св.Йоана Павла ІІ. Обміркуймо те, що стосується нашого життя, молячись у намірах наших ближніх і цілого світу.
Щоденна молитва
благальної новенни про благодаті
за заступництвом св.Йоана Павла ІІ
Боже у Пресвятій Трійці єдиний, дякуємо Тобі за те, що дав Церкві своїй папу святого Йоана Павла ІІ, в якому засяяла Твоя батьківська доброта, слава хреста Христового і краса Духа любові.
Він, повністю ввірившись Твоєму милосердю і материнському заступництву Діви Марії, показав нам живий образ Ісуса — Доброго Пастиря, вказуючи святість, яка є мірилом християнського життя, як шлях до осягнення вічної єдності з Тобою.
Вділи нам, за його заступництвом, згідно з Твоєю волею, благодать, про яку ми просимо з вірою і надією: (…).
Амінь.
Перший день
Подяка за Святе Хрещення
Озираючись назад, я бачу, як шлях мого життя — через оточення, через парафію, через мою сім’ю — веде мене до одного місця: до купелі у Вадовіцькому парафіяльному храмі. В цій купелі я був прийнятий до благодаті божественного синівства і до віри мого Відкупителя, до спільноти Церкви. Мої батьки, даючи мені ім’я, хотіли віддати мене під опіку св.Карла Борромео.
Усі ці дні переплітаються і я думаю, що їхній корінь лежить найглибше в тому першому, тобто в дні Святого Хрещення; все в нашому житті походить від цієї благодаті, від цього таїнства. Хрещення — це друге народження, народження з висоти, не менш правдиве і реальне, ніж народження для земного життя. При хрещенні, за словами св.Павла, ми занурені у смерть Христа і завдяки цьому маємо участь у Його воскресінні. (…) Святий, чиє ім’я отримуємо, має постійно нагадувати кожному з нас про божественне синівство, яке стало нашим.
У Таїнстві Хрещення міститься початок усього християнського покликання. Вадовіцька парафія, яка мене народила через хрещення до Божого життя, заклала цим надійний фундамент.
Дякуймо за дар Святого Хрещення,
просячи про благодать доброго життя:
Отче наш…
Радуйся, Маріє…
Слава Отцю…
Святий Йоане Павле ІІ, молись за нас.
Другий день
Домашня семінарія
Моє семінарійне приготування до священства певною мірою мало предтечу. В певному сенсі цьому посприяли мої батьки, особливо тато. Я міг щодня спостерігати за його життям, яке було суворим. За фахом він був військовим, а коли овдовів — це ще більше стало життям постійної молитви.
Я часто прокидався вночі й бачив свого тата навколішках — так як завжди бачив його навколішках у парафіяльному храмі. Ми ніколи не обговорювали священницьке покликання, але приклад мого батька був якоюсь першою домашньою семінарією.
Думками й серцем я також повертаюся до своїх ровесників, учнів та учениць, як із молодших класів, так і — мабуть, більше — зі старших, бо вони тривали довше.
Я маю особистий борг вдячності перед польською школою, перед учителями й вихователями, яких я пам’ятаю донині і щодня молюся за них. Те, що я отримав у шкільні роки, приносить плоди в моєму житті й сьогодні.
Молімося в намірі доброго християнського виховання
в сім’ях, школах, у нашому суспільстві:
Отче наш…
Радуйся, Маріє…
Слава Отцю…
Святий Йоане Павле ІІ, молись за нас.
Третій день
Гідність людської праці
Содова фабрика «Сольвей» на певному етапі стала для мене справжньою духовною семінарією, хоч і підпільною. Я працював у кар’єрі з вересня 1940 року, а за рік перейшов на водоочисну станцію.
Я щодня зустрічав людей тяжкої праці, пізнав їхнє оточення, їхні сім’ї, інтереси, їхню людську цінність і гідність. Від них я особисто отримав багато добра. Вони знали, що я студент, і знали, що як дозволять обставини — я повернуся до навчання. Однак я ніколи не відчував жодної недоброзичливості через це. Я подружився з багатьма робітниками. І мав змогу переконатися, скільки в них приховано інтересу до релігійних справ та життєвої мудрості.
Щоразу, зустрічаючи людей фізичної праці, я не можу визнати, що робота протягом майже чотирьох років у каменоломнях і на фабриці була великою благодаттю в моєму житті.
Відтоді таємниця людини увійшла в поле моїх роздумів, і я відчував непереборний обов’язок захищати гідність кожної людини.
Просимо про дар гідної праці,
зокрема для безробітних:
Отче наш…
Радуйся, Маріє…
Слава Отцю…
Святий Йоане Павле ІІ, молись за нас.
Четвертий день
Міць у слабкості вдосконалюється
Хіба ж Христос не говорив про зерно, яке, падаючи в землю, помирає, але для того, щоби принести плід?
Хіба Він не сказав: «Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради Мене, той його знайде» (Мт 16,25)?
Бог дозволив мені зазнати страждань протягом минулих місяців після замаху; дозволив мені пережити ситуацію, яка загрожує життю. Він дозволив мені ясно і глибоко зрозуміти, що це Його особлива благодать для мене як людини, а водночас — заради служіння, яке я виконую як Єпископа Рима та наступник св.Петра — благодать для Церкви. Христос дав мені ту благодать, що через страждання й загрози моєму життю і здоров’ю я міг свідчити про Його істину і Його любов. Це я вважаю особливою благодаттю — і за це особливо дякую Святому Духові…
Тут я теж паломник. (…) Я також глибоко відчуваю свою людську слабкість — і тому з довірою повторюю слова св.Павла: «Бо сила в немочі вдосконалюється». І тому я з великою вдячністю до Святого Духа думаю про ту неміч, яку Він дозволив мені відчути.
Просимо в намірі тих, хто страждає,
щоб вони не втрачали віри і уповання на Божу допомогу:
Отче наш…
Радуйся, Маріє…
Слава Отцю…
Святий Йоане Павле ІІ, молись за нас.
П’ятий день
Найважливіше — це сім’я
Сім’я — це шлях найперший і, з багатьох причин, найважливіший. Це універсальний шлях, який завжди залишається особливим, унікальним і неповторним — як неповторною є кожна людина.
Сім’я — це шлях, від якого людина не може відірватися. Адже зазвичай кожен із нас народжується в сім’ї; тож можна сказати, що сім’ї я завдячую самим фактом буття людиною. І якщо в цьому приході на світ і у вході в світ людині не вистачає сім’ї — то це завжди пролом і брак, надзвичайно тривожний і болісний, який потім тяжіє над усім життям. Ми знаємо, що сім’я є першою і основною людською спільнотою. Це середовище життя і середовище любові. Життя цілих суспільств, народів, держав і Церкви залежить від того, чи сім’я для них є справжнім середовищем життя і любові.
Сучасна сім’я — як завжди — шукає «прекрасної любові». Цивілізація любові означає радість — радість, зокрема, від того, що «людина народжується на світ». А отже, це радість також від того, що подружжя стає батьками.
Молимося про благодаті
для наших подружжів, сімей та дітей:
Отче наш…
Радуйся, Маріє…
Слава Отцю…
Святий Йоане Павле ІІ, молись за нас.
Шостий день
Євангельське життя
Християнська мораль — вимоглива. Так, загалом вона ставить вимоги, які людина не раз чесно мусить визнати «перевищенням» свого рівня. Що вже казати про таке речення: «Любіть своїх ворогів; чиніть добро тим, хто вас ненавидить» (Лк 6,27). Або: «Як хто вдарить тебе по правій щоці, підстав йому й другу» (Мт 5,39).
Перед такими вимогами людина має чесно зізнатися: «Це перевищує мої можливості», — але сказати так ще не означає, що ці вимоги обмежують. Євангеліє — безсумнівно вимогливе. Ми знаємо, що Христос ніколи не обманював своїх учнів і слухачів щодо цього. Пам’ятаймо, що Христос ніколи не казав своїм Апостолам і учням, що їхнє життя буде легким. Можна навіть сказати, що в якомусь сенсі Він їх відлякував… Слова Христа були дуже жорсткими, простими і ясними.
Якщо той самий Христос каже: «Не бійтеся!» — то це показує, що ці вимоги не перевищують межі людських можливостей.
Віра в силу Святого Духа може зробити так, що людина переможе.
Молімося про євангельське життя для нас
і вміння долати щоденні труднощі:
Отче наш…
Радуйся, Маріє…
Слава Отцю…
Святий Йоане Павле ІІ, молись за нас.
Сьомий день
Справедливість і прощення
Опорами справжнього миру є справедливість і той особливий вид любові, яким є прощення. Прощення — це протилежність триманню образи; бажанню помсти, а не справедливості. Справжній мир насправді є «ділом справедливості» (Іс 32,17).
Прийняття і дарування прощення робить можливим надання нової якості стосункам між людьми, перериває спіраль ненависті й помсти, розбиває кайдани зла, що сковують серця противників. Для країн, які прагнуть примирення, і для всіх, хто хоче мирного співіснування людей і націй, немає іншого шляху, крім прощення — прийнятого і дарованого.
Яке ж багатство спасительних повчань ми знаходимо у словах Христа: «Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних» (Мт 5, 44‑45)!
Любов до тих, хто нас скривдив, роззброїть ворога і може навіть поле бою перетворити в місце солідарної співпраці.
Молімося про благодать прощення провин,
а також про помічання власних гріхів:
Отче наш…
Радуйся, Маріє…
Слава Отцю…
Святий Йоане Павле ІІ, молись за нас.
Восьмий день
Наближаємось до смерті
Смерть — воістину велика таємниця! Подія, яку належить оточити любов’ю та повагою. Від самого народження ми наближаємось до смерті; але в старості ми дедалі більше усвідомлюємо її близькість — якщо тільки силоміць не відкидаємо від себе такі думки і почуття. Творець зробив так, щоби старість майже природним чином примиряла людину зі смертю.
Велика школа життя і вмирання приведе і нас до чиєїсь могили, змусить стояти біля багатьох смертних лож, перш ніж ми самі станемо тими, навколо кого — дав би Бог — інші зберуться на молитву.
Отож я духовно стаю при могилах моїх батьків, рідних, друзів, знайомих, земляків. Я спускаюсь — як довгі роки робив це у катедрі на Вавелі — до склепів, де зберігається прах королів нації, її лідерів і пророків.
І душею я обіймаю всі цвинтарі, поля битв і поля смерті на своїй батьківщині, що криють у собі прах полеглих… і всіх померлих. Прошу для них про вічне спочивання…
Просимо про благодать доброго приготування
до переходу в Дім Отця.
Молімося за наших померлих:
Отче наш…
Радуйся, Маріє…
Слава Отцю…
Святий Йоане Павле ІІ, молись за нас.
Дев’ятий день
Марія в нашому житті
Примас Польщі кардинал Август Хльонд, помираючи 1948 року, сказав такі знаменні слова: «Перемога, якщо прийде, то прийде через Марію». Протягом десятиліть мого душпастирського служіння в Польщі я був свідком того, як ці слова здійснилися.
Входячи у справи Вселенської Церкви, разом з обранням на папство, я приніс із собою переконання, що й у цьому вселенському вимірі перемогу, якщо вона прийде, здобуде Марія (…). Мушу додати, що мій особистий і якнайбільш внутрішній зв’язок із Матір’ю Христовою змолоду випливав із широкого русла марійної побожності, яка в Польщі має особливу історію. Це достатньо пояснює марійну побожність нинішнього Папи і, насамперед — ставлення цілковитої довіри до Марії: Tоtus Tuus, увесь Твій.
Марія є з нами. Її санктуарії, розкидані по всій Земній кулі, свідчать про Її реальну присутність, яка прагне запобігти всьому злу, що загрожує не лише окремим людям і сім’ям, але й цілим народам.
Незліченні покоління здійснювали паломництва до великих і малих санктуаріїв — знаходячи там благодать і розраду, світло віри і силу навернення, сховок від злигоднів і душевних криз.
Віддаємо Непорочній усі наші
щоденні і важливі справи:
Святий Йоане Павле ІІ, молись за нас.
фінансово.
Щиро дякуємо!
