Проповідь о. Анатолія Постоловича на середу ХХXІ звичайного тижня, рік ІІ (РКЦ).
«Того часу ішли за Ісусом численні натовпи. Обернувшись, Він сказав їм: “Якщо хто приходить до Мене і не зненавидить свого батька та матері, дружини й дітей, братів і сестер, та ще й душу свою, той не може бути Моїм учнем. Хто не несе свого хреста, а йде слідом за Мною, не може бути Моїм учнем. Бо хто з вас, бажаючи збудувати вежу, спочатку не сяде й не полічить коштів, чи вистачить для завершення, щоб, коли покладе фундамент й не зможе докінчити, всі, які побачать, не почали сміятися з нього, кажучи, що цей чоловік почав будувати й не спромігся закінчити. Або який цар, ідучи війною проти іншого царя, спершу не сяде порадитися, чи під силу йому з десятьма тисячами війська зустріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього. Коли ні, то як той ще далеко, шле до нього посланців і запитує про умови миру. Так ото й кожний з вас, хто не відречеться від усього свого майна, не може бути Моїм учнем”».
Літургійні читання — тут.