Віра зростає у мовчанні

Роздуми над Словом Божим на 23 грудня

Мовчання Захарії не було покаранням — це був час, подарований йому Богом для зростання віри. Це було промовисте мовчання. Це мовчання перед таємницею. Для того, щоб слова, коли з’являться, були дозрілими за змістом, разом із вірою, яка дозріває у мовчанні.

Захарія був німий протягом дев’яти місяців: стільки, скільки зростав його син Йоан у лоні Єлизавети. Захарія не міг говорити, доки не написав на табличці: «Його ім’я — Йоан!». Ім’я Йоан означає: «Ягве милостивий». Коли Захарія заговорив, він проставляв милостивість Бога. Завдяки попередньому мовчанню Захарії його слова пролунали з силою.

Коли людина увірує, вона не витрачає часу на непотрібні слова. Все спрощується. Все бачиться у світлі таємничого Божого плану, у світлі благодаті. Коли Захарія надав синові нове ім’я, доти не наявне у його сім’ї, він бачив його у світлі благодаті. Нової благодаті, яка перевищує все те, що було раніше.

Захарія чекав у мовчанні на сповнення обітниці Господа. Він — взірець давнього пророка, який, перш ніж відкриє вуста, спершу вміє помовчати, бо чекає на те, щоб проголосити спасіння, коли воно надходить.

У нас тільки один шлях до розпізнання знаків Божого діяння. Це Слово Боже, яке треба вивчати та медитувати над ним у мовчанні, як це робили давні пророки. Воно переказує нам Божі обітниці, які сповняться у час, визначений Богом. Знати Писання — це знати ці обітниці; мовчати, аби бути чуйним на прихід Того, Хто виконує те, що обіцяв.

Фото: І. Єрмак