Дорога Надії

Ювілейний 2025 рік Папа Франциск оголосив роком надії.

Для нас, українців, це особливо актуально. Бо часом нам буває дуже важко витривати у цій надії. Важко не впасти у розпач, розчарування, зневіру.

Під час цієї Хресної Дороги роздумуватимемо над стражданнями Ісуса. Але прагнемо також оживити нашу надію, відновити наші стосунки з Богом, ще раз усвідомити, що саме на Нього маємо покладатися і Йому довіряти.

При кожному стоянні на початку кажемо:

Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе,
бо своєю смертю на хресті Ти відкупив весь рід людський.

Після кожного стояння:

За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий, Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.

І Ти, Божа Мати, що з Сином страждала, Пречистая Діво, молись за нас.

Стояння І
Ісуса засуджено на смерть

З Книги пророка Єремії:

Бо я свідомий моїх щодо вас задумів, – слово Господнє, – задумів щастя, а не лиха, щоб забезпечити вам надійне майбуття (Єр 29,11).

Пилат виносить смертний вирок. Ісус покірно його приймає. Здається, що це — повна поразка. Кінець. Немає жодної надії. Попереду — остання дорога і смерть. Але в цьому і полягає наша надія. І цією надією ми спасенні (див. Рим 8, 24). Наша надія — сам Господь. І це Він проведе нас через найтемніші дороги нашого життя й історії нашої країни.

Господи, наповни нас надією, наповни нас собою, щоб ми мужньо пройшли життєву дорогу і зустрілися з Тобою у вічності

Отче наш…

Стояння ІІ
Ісус бере хрест

Ісус узяв хрест. І почав свою Хресну Дорогу. Дорогу страждання, яка має закінчитися смертю.

Подивімося на цю дорогу як на дорогу Надії. Бо якщо сам Бог готовий померти заради мене і заради тебе — то усвідомлення цього наповнюватиме серце не тільки болем. Але й надією. Ходімо за цією надією.

Молімося, щоб її нам ніколи не забракло.

Отче наш…

Стояння ІІІ
Ісус падає під тягарем хреста

З Книги пророка Ісаї:

А ті, хто надіється на Господа, відновлять свою силу; вони піднімуть крила, як орли; вони будуть бігати, і не втомляться, і будуть йти, і не знемагають (Іс 40,31).

Христос узяв на себе мій хрест — хрест моїх гріхів. Узяв на себе гріхи всього світу. Важка ноша. Ісус падає. Але полум’я любові і безумство надії дають Йому сили підвестися і йти далі.

Господи, просимо, додай нам сили підніматися з наших падінь.

Просимо тебе за Україну: підведи її з руїн, звільни від війни. Просимо про навернення для нашого народу.

Отче наш…

Стояння ІV
Ісус зустрічає свою Маму

Гарний український вислів «бути при надії» означає очікувати на народження дитини. Марія була при надії, коли носила під серцем Ісуса — Сина Божого і свого Сина. Зараз Вона проводжає Його на смерть. Але, попри весь материнський біль, Вона живе надією.

Молімося за жінок, які втратили на цій війні дітей, чоловіків, братів, друзів.

Маріє, Мати Божа, випроси у свого Сина благодать віри і надії для кожної згорьованої жінки. Будь для них розрадою і підтримкою.

Радуйся, Маріє….

Стояння V
Симон Киринеянин допомагає Ісусові

Сподівання Симона на спокійний вечір після важкого дня праці зазнали краху. Замість відпочинку він отримав наказ допомогти нести хрест Засудженому.

Ми щодня стикаємося зі стражданнями — нашими власними і нашого народу. Де в усіх цих подіях Бог? — не раз виникає питання. А Він — тут, Він нікуди не подівся. Несе твій хрест разом із тобою. Його і просити про це не потрібно.

Господи, дякуємо Тобі за кожну людину в нашому житті, яка підставила нам плече в труднощах, простягнула руку допомоги в скруті, була поруч у наших стражданнях. Просимо про щедрі благодаті для усіх них.

Отче наш…

Стояння VІ
Вероніка витирає Обличчя Ісуса

З Послання святого Апостола Павла до римлян:

Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний (Рим 5,5).

Вероніка не була знатною, відомою особою. Звичайна жінка. Але її вчинок милосердної любові — залишився в історії. Жест Вероніки не змінив ходу історії, але залишився назавжди вписаним у неї.

Кожен наш найменший прояв співчутливої любові може залишити свій відбиток у чиємусь серці. Наше просте, навіть мовчазне перебування поруч із людиною, яка переживає горе чи втрату — мають велику цілющу силу.

Господи, наповни наші серця любов’ю, вірою і надією, щоб ми могли ділитися ними з тими, хто поруч. 

Радуйся, Маріє….

Стояння VIІ
Ісус вдруге падає під хрестом

З послання святого апостола Павла до коринтян:

А тепер залишаються віра, надія, любов оці троє; але найбільша з них любов (1Кор 13,13).

Ісус знову падає. Здається, сил підвестися вже немає. Натовп чекає, чим це закінчиться. Натовпові байдуже — підведеться Ісус, чи ні.

Богові — не байдуже. Тому Він встає. Попри біль. Встає, щоби продовжити дорогу любові і надії. Встає, щоби зміцнити нашу віру.

Коли світ із цікавістю дивиться, чим закінчиться наша війна, — це Бог піднімає нас. Це Він дає нам сили далі жити

Господи, просимо Тебе, додай нам віри. Наповни наші серця надією.

Отче наш…

Стояння VІII
Ісус зустрічає єрусалимських жінок

З послання святого апостола Павла до римлян:

Нехай же Бог надії сповнить вас усякою радістю та миром у вірі, щоб ви збагатились у надії, силою Духа Святого. (Рим 15,13).

Жіночі сльози… Скільки їх пролито за останні роки? Скільки виплакано за дітей — своїх і зовсім незнайомих? Як виміряти біль і горе? — взяти себе в руки? Заспокоїтися? Молитися? Іноді такі поради можуть тільки нашкодити…

Ісус зупиняється біля жінок. Не моралізує. Він закликає до зміни серця. Бо саме заради цього йде на Голготу — щоб наші серця змінилися…

Господи, просимо Тебе про Духа Святого у спілкуванні з людьми, які зазнали горя, втрати, ран внаслідок війни. Промовляй до них нашими устами. Навчи нас співчувати, а не жаліти, слухати, а не говорити, бути поруч і нести надію.

Отче наш…

Стояння ІХ
Ісус втретє падає під хрестом

З послання святого апостола Павла до коринтян:

Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії (2Кор 4,8).

Ісус падає втретє. Його пронизує нестерпний біль. Навіщо Він має підводитись? Яка перед Ним перспектива? Місце страти — і страшна смерть. Є можливість вигукнути: «Вже немає сил, досить!»…

Любов підводиться тихо і в цілковитому смиренні. Ісус встає, щоби кожен з нас міг підвестися після будь-якого падіння. Однак пам’ятаймо: ми справді зможемо підвестися лише тоді, коли будемо з Христом. Він каже: «Ти не сам. Разом ми переможемо!» Лише разом із Христом…

Господи, просимо Тебе за всіх, хто втратив надію, і за нас самих, щоб ми завжди були людьми надії.

Господи, будь нашою надією!

Отче наш…

Стояння X
З Ісуса зривають одяг

З послання святого апостола Павла до солунян:

Ми ж, які належимо дневі, будьмо тверезі, надягнувши броню віри та любові й шолом надії на спасіння (1Сол 5,8).

Катам мало фізично знищити Бога. Вони прагнуть принизити Його, залишаючи нагим перед натовпом. Але НІХТО не може позбавити Його гідності — гідності Сина Божого і гідності Людини!

Так само і з нами: НІХТО не може забрати чи знищити нашу гідність, якщо ми «одягнені в броню віри та любові й шолом надії на спасіння».

Просімо Бога, щоб ми завжди пам’ятали, шо наділені гідністю Божих дітей. Щоб бачили цю гідність у тих, хто, здається, сам її втратив: у безхатченках, у людях із різними залежностями. Щоб ми були хоча б маленьким промінчиком надії для тих, хто вже не має надії на гідне життя.

Отче наш…

Стояння XІ
Ісуса прибивають до хреста

Удар молотка… один… другий… третій…

Руки, що благословляли, зцілювали і підтримували, тепер пробиті цвяхами. Ноги, що ступали серед людей, несучи мир, прибиті до дерева хреста.

Але цей хрест, що був знаряддям смерті, саме в цей момент стає символом спасіння. І надії. Надії на вічне життя.

Господи, просимо Тебе, навчи нас дивитися на твій хрест як на джерело надії, особливо у найважчі й найтемніші моменти нашого життя.

Отче наш…

Стояння XIІ
Ісус помирає на хресті

Все скінчено. Здається, зло перемогло. Мертвий Ісус висить на хресті. Всі надії пішли намарне.

Нас оточує багато хрестів. На них — жовто-блакитні стяги. За кожним із з цих хрестів — життя конкретної людини… А також знак безмежної любові… Бо «немає більшої любові, як життя своє віддати за друзів» (пор Йн 15,13).

Хрест — це не поразка. Це місце найбільшої перемоги. Там, де світ бачить кінець, Бог бачить початок.

І смерті вже не існує! Бо сам Христос переміг її на хресті! «Смерть поглинута перемогою. Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?» (1Кор 15, 54‑55).

Господи, дякуємо Тобі за твою смерть і воскресіння.

Отче наш…

Стояння XIIІ
Тіло Ісуса знімають з хреста і кладуть на руки Марії

Мама тримає на руках мертве Тіло свого Сина. Його серце не б’ється. Він не дихає…

Темрява огорнула землю. Довкола — тиша… Але навіть у цій тиші і в цій темряві є щось більше, ніж просто смерть. Є надія, яка вже зароджується, хоч її ще не видно. Марія знову при надії…

Кажуть, що найтемніша ніч — перед світанком. Коли нам здається, що все втрачено, наша боротьба, наші молитви не мають сенсу… Пам’ятаймо: Бог уже приготував нам світанок.

Звертаймося до Діви Марії, до Мами нашого Бога і нашої Мами — нехай випросить нам у свого Сина дар надії.

Радуйся, Маріє…

Стояння XІV
Тіло Ісуса передають у руки Марії

З послання до євреїв:

Держімо непохитне визнання надії, – бо той, хто обіцяв, вірний (Євр 10,23).

Жоден гріб, жоден камінь не може похоронити надію. Бо надія — це не просто оптимізм. Не просто віра в те, що «все буде добре». Надія — це переконання, що я матиму частку з Господом у Його Царстві. Навіть якщо тут, на землі, страждатиму.

Надія — це чеснота. Мабуть, сильно недооцінена чеснота. Тому з вірою просімо:

Господи, наповни нас надією, будь нашою надією, вчини, щоб ми несли твою надію у світ. 

Отче наш…