Молитва біля гробу Спасителя (1863)
О мій найдорожчий Спасителю! Дивлячись на Твій святий гріб, у який Пресвяте Тіло Твоє вкинула моя злісність і неправедність, не насмілююсь підвести очі до Неба, бо я порох і попіл. А знову вдивляючись у гріб Твій святий, не насмілююсь відвести від нього погляду мого, бо з цього гробу Ти, добрий Ісусе, промовляєш до душі моєї сильніше за всі слова людської мудрості, і з цього гробу Ти нас вчиш, як жити.
Ти мене вчиш, як маю любити Господа Бога мого; Ти мене вчиш, як я маю любити і страждати, Тобі жертвуючи всі терпіння мої. До Тебе, отже, о Ісусе, я йду по науку, а з Твоєї школи мудрим повернуся, не перестаючи до Тебе волати зі сльозами: о Спасителю мій, який плакав при гробі померлого Лазаря і до життя його воскресив, поглянь на мене оком милосердя Твого! Бо я, померлий, гнию в гробі гріхів моїх, а Ти поверни життя душі моїй, даючи мені благодать досконалого жалю за гріхи.
Амінь.
Із молитовника «Шлях до спасіння: книжечка побожності люду польського» (1863 рік).
фінансово.
Щиро дякуємо!
