29 липня 1941 року під час переклички в нацистському концтаборі Освенцім священник-францисканець Максиміліан Марія Кольбе добровільно погодився віддати своє життя за Францішека Гайовнічека — одного з десяти засуджених на голодну смерть у помсту за втечу в’язня.
Отець Кольбе помер у голодному бункері 14 серпня 1941 року. Його добили ін’єкцією фенолу. В річницю смерті св.Максиміліана Марії відбудуться релігійні урочистості. Після служби «Transitus», присвяченої переходу о.Кольбе з землі на небо, відбудеться піше паломництво: від Центру св.Максиміліана в Гарменжах, а також від храму св.Максиміліана в Освенцімі, до колишнього табору Аушвіц. На площі поруч із колишнім 11‑м блоком буде відслужена Свята Меса.
Табірний номер 16670
Отця Максиміліана Марію Кольбе відправили до Освенцима 28 травня 1941 року з в’язниці Павяк у Варшаві. Він отримав табірний номер 16670. Спочатку працював, перевозячи гравій до будівництва огорожі для крематорію. Потім його перевели до робочої групи в Бабіцах, яка будувала огорожу навколо пасовища.
В Освенцімі здоров’я о.Максиміліана різко погіршилося. Його перевели до табірної лікарні. В’язні доглядали за ним. Коли отцю покращало, його швиденько звідти відправили через побоювання, щоби там священника не вбили. Пізніше отця призначили на легшу роботу: спочатку в панчішній майстерні, де ремонтували одяг, а пізніше в картопляному сараї поруч із кухнею.
Келія о.Кольбе в монастирі Непокалянова. Фото: Генрик Пшондзьоно
За чужу провину
Наприкінці липня 1941 року в’язень Зигмунт Пілавський утік із табору. Щоб покарати інших, заступник коменданта Карл Фріч відібрав десятьох в’язнів і засудив їх до голодної смерті. Серед цих засуджених був Францішек Гайовнічек, який уже втратив надію, що побачить дружину й дітей. Почувши це, Максиміліан вийшов із шеренги та підійшов до Фріча. Священник висловив готовність померти замість іншого в’язня. Есесівець був такий здивований, що погодився.
Голодні страти були жахіттям для в’язнів. Після втечі одного комендант або начальник табору під час переклички відбирав десять чи більше в’язнів із блоку втікача. Їх замикали в камері у підвалі блоку 11. Вони не діставали ні їжі, ні води. Через кілька чи більше днів вони помирали в жахливих муках. На підставі реєстру в’язнів 11 блоку історики встановили кілька дат цих «відборів».
Отець Кольбе навіть через два тижні перебування в камері голодної смерті все ще був живий. 14 серпня 1941 року його добив німецький в’язень-злочинець Ганс Бок, який зробив йому смертельну ін’єкцію фенолу.
За кілька тижнів до смерті о.Максиміліан сказав до співв’язня Юзефа Штемлера: «Ненависть — це не творча сила. Любов — ось творча сила».
Францішек Гайовнічек пережив війну. Він помер 1995 року в Бжезі, Опольське воєводство, у віці 94 років. Його поховали на цвинтарі францисканського монастиря в Непокалянові.
Перший канонізований
Раймунд Кольбе народився 8 жовтня 1894 року в Здунській Волі. 1910 року вступив до Ордену Братів Менших, прийнявши ім’я Максиміліан Марія. Навчався в Римі, де 1917 року заснував орден Лицарів Непорочної. Через два роки повернувся в Польщу. 1927 року заснував монастир-видавництво в Непокалянові. Три роки по тому виїхав до Японії, повернувшись у 1936 році. Отець Кольбе взяв на себе керівництво Непокаляновом, який став найбільшим католицьким монастирем у світі.
У вересні 1939 року німці вперше заарештували о.Кольбе та співбратів-францисканців. Але їх як духовних осіб звільнили в грудні. В лютому 1941 року о.Кольбе заарештували вдруге. Його відправили до в’язниці Павяк, а потім до Освенціма.
1971 року поляка-францисканця беатифікував папа Павло VI, а папа-поляк Йоан Павл II канонізував його 11 років по тому. Святий Максиміліан Марія Кольбе став першим польським мучеником Другої світової війни, якого канонізували.
Переклад CREDO за: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
