Цінна нагода для того, щоб наново відкрити красу й важливість цієї церковної події. Такими словами Лев XIV представив новий цикл роздумів, якими ділитиметься з паломниками під час загальних аудієнцій у 2026 році.
Цей цикл присвячений Другому Ватиканському Собору та переосмисленню його документів, повідомляє Vatican News.
Провідна зірка на шляху Церкви
Промовляючи до паломників у середу 7 січня 2026 року, Святіший Отець нагадав: разом із важливою річницею Першого Вселенського Собору в Нікеї, на 2025 рік припала також 60‑та річниця закриття Другого Ватиканського Собору.
«Хоча нас від цієї події відокремлює не так уже й багато часу, однак правдою є те, що покоління єпископів, богословів і віруючих Другого Ватиканського Собору сьогодні вже більше немає. Тому, відчуваючи покликання не згасити його пророцтво і далі шукати шляхів та способів втілення його ідей, важливо буде знову зблизька познайомитися з ним, і зробити це не через чутки чи надані йому інтерпретації, а перечитавши документи й розмірковуючи над їхнім змістом. Адже йдеться про вчення, яке й сьогодні є провідною зіркою на шляху Церкви», — сказав Лев XIV.
Слідом за Бенедиктом XVI він повторив, що «з плином часу ці документи не втратили своєї актуальності».
У пошуках істини на шляху діалогу
Коли святий Йоан XXIII відкрив соборне зібрання11 жовтня 1962 року, про нього він говорив як про «світанок для всієї Церкви». І справді, праця соборних отців, які походили з усіх континентів, започаткувала нову пору церковного життя.
«Після багатої біблійної, теологічної та літургійної рефлексії, яка пронизувала ХХ століття, Другий Ватиканський Собор наново відкрив обличчя Бога як Отця, який у Христі кличе нас бути Його дітьми; подивився на Церкву у світлі Христа — Світла народів, як на таємницю сопричастя і таїнство єдності між Богом і Його народом; розпочав важливу літургійну реформу, поставивши в центрі таємницю спасіння та активну і свідому участь усього Божого люду. Водночас він допоміг нам відкритися світові та сприйняти зміни й виклики сучасної епохи у діалозі та співвідповідальності — як Церква, що прагне відкрити обійми людству, відгукнутися на тривоги й надії народів і співпрацювати в будуванні більш справедливого і братерського суспільства», — вказав Святіший Отець.
У цьому контексті, цитуючи св.Павла VI, який стверджував, що завдяки Собору «Церква стає словом, Церква стає посланням, Церква стає розмовою», — Лев XIV зауважив: така Церква докладає зусиль для того, щоб «шукати істину на шляху екуменізму, міжрелігійного діалогу та діалогу з людьми доброї волі».
Радісні благовісники й відважні свідки
Саме таким духом має керуватися наше духовне життя і душпастирство Церкви — адже перед нами досі стоїть завдання «якнайповніше провести церковну реформу під знаком служіння». Бо, маючи перед собою сучасні виклики, ми покликані «залишатися уважними тлумачами знаків часу, радісними вісниками Євангелія, відважними свідками справедливості й миру».
«Браття і сестри, те, що сказав св.Павло VI отцям Собору наприкінці їхньої праці, залишається для нас і сьогодні орієнтиром. Він заявив, що настав час вирушати, залишати асамблею Собору, щоб виходити назустріч людству й нести йому Добру новину Євангелія, усвідомлюючи, що ми прожили період благодаті, в якому зійшлися минуле, сьогодення і майбутнє», — сказав Лев XIV.
Папа заохотив: черпаючи з документів Другого Ватиканського Собору, наново відкриваючи їхнє пророцтво й актуальність, — приймати «багату традицію Церкви», а водночас ставити собі «запитання про сьогодення», поновлюючи радість, яка випливає «із бігу назустріч світові, щоб нести йому Євангеліє Божого царства, царства любові, справедливості й миру».
фінансово.
Щиро дякуємо!
