Цю зворушливу молитву кардинал Стефан Вишинський, Примас Польщі, написав 1956 року, перебуваючи під комуністичним «домашнім ув’язненням».
Її текст міститься у «Тюремних нотатках» — посмертно виданій книзі, що побачила світ 1982 року.
Я постійно в собі гублюся. Ти постійно розпізнаєш себе в мені.
Я постійно в собі сумніваюся. Ти ніколи не сумніваєшся в мені.
Я постійно переоцінюю або недооцінюю. Ти постійно бачиш усю мою правду.
Мене возносить пиха, коли я щось у Тобі втямлю. Ти постійно даєш мені зрозуміти, що я неук.
Я впадаю в розпач, коли програю. Ти невпинно шепочеш мені: «Досить тобі Моєї благодаті, бо Моя сила виявляється в безсиллі».
Я постійно шукаю свій шлях, свою правду, своє життя. Ти завжди є моєю Дорогою, моєю Істиною, моїм Життям.
Одна думка моя про Тебе відкриває мені всю правду про мене самого.
Я добре дивлюся на себе тільки в Тобі,
Пізнаю себе через Тебе.
Віднаходжу весь сенс мого існування в Тобі.
Якби я вже згинув і пропав у відхлані пекла — ще міг би відшукати ґрунт під ногами, через один поруш серця до Тебе.
Я ніщо без Тебе; я — могутня сила в Тобі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
