У черговій катехизі, присвяченій спадщині Другого Ватиканського Собору, роздумуючи над Догматичною конституцією про Церкву, Лев XIV говорив про святість Церкви.
Церква є складною дійсністю, вона поєднує в собі божественний і людський виміри. Про катехизу Папи повідомляє Vatican News.
«Людський і божественний виміри гармонійно поєднуються, не перекриваючи один одного; так Церква живе в цьому парадоксі: вона є одночасно людською і божественною реальністю, яка приймає грішну людину і веде її до Бога». Так зазначив Святіший Отець, ділячись з учасниками загальної аудієнції в середу 4 березня 2026 року думками про Церкву у світлі Конституції «Lumen gentium».
Нагадаємо, що спадщина Собору є темою циклу катехиз Святішого Отця, який він започаткував після завершення Ювілейного року.
Складна дійсність
Наступник св.Петра зазначив, що в першому розділі, де містяться роздуми про те, чим є Церква, вона описана як «складна дійсність». Але що це означає?
Хтось може подумати, що йдеться про щось, що «важко пояснити»; ще хтось — що мається на увазі інституція, обтяжена двома тисячами років історії. Однак у латинській мові використане слово вказує радше на «впорядковане поєднання різних аспектів або вимірів у межах однієї реальності».
«Тому Lumen gentium може стверджувати, що Церква є добре злагодженим організмом, в якому співіснують людський і божественний виміри без розділення і без змішування», — пояснив Лев XIV. Про перший вимір легко здогадуємося: це спільнота людей, які поділяють радощі й труднощі християнського життя, «зі своїми чеснотами і вадами, звіщаючи Євангеліє та стаючи знаком присутності Христа, який супроводжує нас на життєвому шляху».
Але, як зазначив далі Папа, цього аспекту недостатньо, щоб описати справжню природу Церкви, бо вона містить також «божественний вимір». Він же полягає не в «ідеальній досконалості чи в духовній вищості» її членів, але в тому, що Церква «зродилась із задуму любові Бога щодо людства, який сповнився у Христі». І ці два виміри «гармонійно поєднуються».
Видимий Невидимий
Щоби пояснити цей стан Церкви, Lumen gentium посилається на життя Ісуса. Хто зустрічав Його на дорогах Палестини, той переживав досвід Його людяності, й коли вирішував іти за Ним — то це завдяки Його привітному поглядові, дотикові благословляючих рук, Його словам визволення та зцілення. Водночас, ідучи за цією Людиною, учні «відкривалися на зустріч із Богом».
«Насправді Христове тіло, Його обличчя, жести і слова у видимий спосіб показують невидимого Бога», — сказав Папа, запрошуючи в цьому світлі поглянути на Церкву.
Святість Церкви
Коли ми дивимося на Церкву зблизька, то відкриваємо людський вимір, побудований на конкретних людях — які іноді «виявляють красу Євангелія», а іноді «помиляються, як усі інші». «Однак саме через її членів та їхні обмежені земні аспекти являються Христова присутність і Його спасенна дія. Як казав Бенедикт XVI, між Євангелієм та інституцією немає протиріччя; ба більше, структури Церкви служать саме “реалізації та втіленню Євангелія в наш час”. Не існує ідеальної і чистої Церкви, відокремленої від землі, а лише єдина Христова Церква, втілена в історії», — наголосив Лев XIV. Саме в цьому й полягає святість Церкви: в тому, що «Христос присутній у ній і далі дарує себе через малість і крихкість її членів».
Божий метод
Споглядаючи це «постійне чудо», яке збувається у Церкві, ми можемо збагнути «Божий метод». Бог «стає видимим через слабкість створінь, не перестаючи об’являтися й діяти». Тому папа Франциск у Evangelii gaudium закликав «знімати сандалі перед тим, як ступити на священну землю іншого», — нагадав Папа Лев.
«Це робить нас здатними також і сьогодні будувати Церкву: не тільки організовуючи її видимі форми, але й будуючи ту духовну споруду, якою є Христове тіло, через сопричастя і любов між нами. Адже любов постійно породжує присутність Воскреслого», — підсумував Лев XIV.
фінансово.
Щиро дякуємо!
