У Хмельницькому та Вінниці 10 червня відбулися богослужіння за упокій душі о. Хобсона Андре Ґавіолі де Матоса, який раптово помер 6 червня. Після прощання в Україні труну з тілом священника відправили до Бразилії, де він буде похований у місті Сан-Паулу.

У середу, 10 червня, віряни Хмельницького та Вінниці попрощалися з о. Хобсоном Андре Ґавіолі де Матосом. Заупокійні Святі Меси відбулися в парафії Господа нашого Ісуса Христа, Царя Всесвіту в Хмельницькому та в парафії Святого Духа у Вінниці.

Святу Месу в Хмельницькому об 11:00 очолив ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Едуард Кава. Також він очолив богослужіння у Вінниці. 

У Вінниці разом із ним співслужили єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович та численна група римо-та греко-католицьких священників.

У Святій Месі взяла участь екіпа катехістів-ітінерантів, відповідальних за Неокатехуменальну Дорогу в Україні: священник Римської дієцезії о. Раймунд Пупковскі, пані Марія Еухенія Кастільйо, диякон Сергій Тірпак і семінарист Мачей Козачевський. Серед священників були також двоє земляків о. Хобсона — брати о. Лукас і о. Жоао Мануел Пероззі Жоржі.

«Він завжди був радісним»

Перед початком Святої Меси о. Раймунд Пупковскі, вітаючи зібраних, підкреслив, що бразильці «особливі у своїй любові до своєї країни і для них залишити свою батьківщину і поїхати куди-небудь … це реально вмерти. Тому це величезний знак від Бога, що дав нам цих бразильців, також Хобсона, котрі віддали своє життя, щоб служити Церкві в Україні і всюди, куди Бог хотів би їх послати».

«Дорогий Хобсон, — продовжив о. Раймунд, — святий Павло говорить, що вмерти — це безумовно краще. Зараз ти перебуваєш у кращому і дивишся на нас, твоїх братів, які перебувають у гіршому. Але скоро ми побачимося і ми теж, дякувати Богу, будемо з тобою в кращому. Наш Господь Ісус покликав тебе і ти залишив усе та послідував за Ним з Бразилії в Україну, щоб євангелізувати. І Він дав тобі силу прославляти Його. Ти завжди був у гарному настрої. Всюди, де ти з’являвся, ти приносив радість…»

Про гарний настрій о. Хобсона та його здатність приносити людям радість говорили всі, хто його знав.

«Я ніколи, — сказав о. Жоао Мануел, — не бачив Хобсона сумним. Він завжди був радісним — радісним у своїй дійсності. Він не тікав від неї, не натягував на себе маску клоуна. Він умів радіти у своїй дійсності. Думаю, в Небі йому теж буде весело і радісно».

«Він був життєрадісним, він любив людей, любив життя, а найбільше любив Бога, — згадує настоятель парафії Святого Духа о. Віталій Кащук. — Це була чудова людина і дуже шкода, по-людськи шкода, що Бог його покликав до Себе. Він з кожним знаходив контакт, умів радіти і любив, щоб усі раділи навколо нього».

«Був веселим, позитивним і завжди був таким. Коротко його можна було охарактеризувати: людина-радість», — сказала відповідальна першої неокатехуменальної спільноти Надія Грумінська.

А о. Франсиско Ґерардо Моран Ґодінез висловився зовсім коротко: «Надіюся, що в Небі тепер буде веселіше».

«Якщо б я залишив Україну, то моє священство — ніщо»

Проповідь під час Святої Меси проголосив єпископ Радослав Змітрович.

«Словом Божим для нас, — сказав владика, — є тіло нашого брата Хобсона. Його тіло, його життя, його смерть — навчаємося віднайти в нашому житті це Боже Слово. Воно як світло на все, що ми переживаємо».

Далі проповідник говорив про шлях віри, який пройшов о. Хобсон, та про його відкритість на Боже покликання.

Наприкінці проповіді єпископ Радослав нагадав про рішення священника залишитися в Україні під час війни:

«Його життя, як пшеничне зерно, кинуте в землю, також мало свої змагання. Як почалась війна, йому казали: “Повертайся в Бразилію”. Його відповідь: “Якщо б я залишив Україну, то моє священство — ніщо. Тут моє місце”».

«Він був для нас братом, другом і свідком Євангелія»

Наприкінці Святої Меси відповідальні Неокатехуменальної спільноти Олег і Марина Зелінські від імені всієї спільноти звернулися до Бога зі складеною ними молитвою подяки за життя о. Хобсона.

У молитві вони дякували за його рішення залишити рідну Бразилію та присвятити своє життя служінню Церкві в Україні, за його відкритість до людей, доброту, почуття гумору, готовність допомагати, молитися та супроводжувати інших у вірі.

Особливо згадали про його любов до України та вірність своєму покликанню навіть під час війни.

«Нас торкало те, що він залишився в Україні попри війну і дійсно віддав своє життя за нас, а на питання батьків: “Коли ти приїдеш додому?”, відповідав: “Мамо, я вдома!”».

До слів молитви Марина Зелінська додала:

«Ця людина стала частиною нашої родини. Він був нам як старший син, як старший брат для моєї доньки. Це була відкрита і щира людина, котра не боялася говорити про свої проблеми, про свої гріхи, яка шукала поради в нас, так само як і ми шукали поради в нього».

«Дорогий отче Хобсоне, до побачення в Небі»

Перед благословенням єпископ Едуард Кава подякував усім присутнім за молитву за упокій о. Хобсона та подякував Богові «за те, що саме в цей час прислав його в Україну».

Своє слово владика завершив словами: «Дорогий отче Хобсоне, до побачення в Небі».

Після завершення Святої Меси та молитви труну з тілом о. Хобсона виставили на подвір’ї храму для прощання. Згодом вона вирушила в далеку дорогу до Бразилії, де священника поховають у місті Сан-Паулу.