Невдовзі, 16 липня, відзначатимемо літургійний спомин Пресвятої Діви Марії з гори Кармель, а водночас урочистість головної Покровительки України — Бердичівської Богородиці.
З цим святом тісно пов’язаний коричневий скапулярій, що символізує кармелітський монаший плащ та особливе заступництво Христової Матері. До того ж, 2026 року маємо аж три ювілеї: 775 років від об’явлення Діви Марії бл.Симонові Стоку, 270 років коронування Бердичівської ікони папськими коронами (1756) та 170‑річчя повторної коронації (1856). Цікаво, що своєрідним аналогом скапулярію у східних християн є омофор (плащ) Богородиці, який згадується у контексті церковного свята Покрови — офіційного Дня Захисників України.
У чому його важливість для духовного життя християн і чому, на думку визнаних Церквою святих, його варто носити?
Пресвята Діва Марія, об’являючись Симонові Стоку 16 липня 1251 року, сказала:
«Улюблений сину! Прийми Скапулярій твого ордену — привілей для тебе і кармелітів. Хто в ньому помре, не зазнає вічного вогню».
Пресвята Діва Марія дає скапулярій св. Симонові Стоку. Берніні, храм Богородиці Звитяжної, Рим. Джерело: Вікіпедія
Вельмишановний Слуга Божий папа Пій ХІІ у листі Neminem profecto latet від 11 лютого 1950 року писав:
«Це інтенсивне марійне життя, яке виражається в довірливій молитві, захопленій хвалі та старанному наслідуванні, дозволяє нам зрозуміти, як найщирішою формою відданості Пресвятій Діві, вираженою смиренним знаком скапулярію, є присвячення Її Непорочному Серцю… Але не з цієї причини ті, хто носить скапулярій, можуть думати, що вони можуть здобути вічне спасіння, залишаючись лінивими та недбалими духом, бо Апостол застерігає нас: ‘Зі страхом і трепетом звершуватимете своє спасіння’ (Флп 2,12). Немає жодної людини, яка б не усвідомлювала, якою великою мірою любов до Пресвятої Діви Богородиці сприяє оживленню католицької віри та підвищенню морального рівня. Ці результати особливо досягаються за допомогою тих побожностей, які більше за інші просвітлюють розум небесним вченням і спонукають душі до практики християнського життя. На першому місці серед найулюбленіших із цих побожностей має бути святий кармелітський скапулярій — побожність, яка, адаптована до всіх розумів своєю простотою, стала так сильно поширеною серед вірних і принесла стільки корисних плодів».
Сестра Лусія душ Сантуш із Фатіми казала:
«Розарій і скапулярій нероздільні. Богородиця хоче, щоби всі носили його. Це знак присвячення Її Непорочному Серцю».
Згідно з легендою, засновник Ордену Проповідників св.Домінік 1208 року зустрів у Римі св.Франциска Ассізького та кармелітського святого Анджело з Єрусалима. Натхнені Святим Духом, вони пророкували одне одному. Святий Анджело передбачив стигмати святого Франциска, а святий Домінік сказав:
«Одного дня, брате Анджело, вашому ордену Кармелю Пресвята Діва Марія дасть молитву, що буде відома як Коричневий Скапулярій, а моєму Ордену Проповідників — молитву, яка буде відома як Розарій. І одного дня, через розарій і скапулярій, Вона врятує світ».
Досі у монастирі поруч із базилікою св.Сабіни є каплиця на місці келії св.Домініка, над входом до якої вміщено плиту з написом: «Уважай, відвідувачу; у цьому місці найсвятіші мужі Домінік, Франциск та Анджело Кармеліт провели ніч у чуванні та божественних розмовах».
Келія св. Домініка в монастирі св. Сабіни, Рим
Послання св. Йоана Павла ІІ до Кармелітської родини, 25 березня 2001 року:
«Знак скапулярію вказує на дієвий синтез марійної духовності, яка живить відданість віруючих і робить їх чутливими до люблячої присутності Діви Матері в їхньому житті. Скапулярій, по суті, є ‘габітом’. Ті, хто його приймає, — більш чи менш тісно пов’язані з Орденом Кармелю та присвячують себе служінню Богородиці для блага всієї Церкви. Ті, хто носить скапулярій, таким чином потрапляють до землі Кармель, щоб вони могли ‘їсти її плоди та її блага’ (пор. Єр 2,7) й відчувати люблячу і материнську присутність Марії у своєму щоденному зобов’язанні одягатися в Ісуса Христа і являти Його у своєму житті задля блага Церкви та всього людства.
Отже, знак скапулярію об’являє дві істини: з одного боку — постійний захист Пресвятої Діви, не лише на життєвому шляху, але й у момент переходу до повноти вічної слави; з іншого боку — усвідомлення того, що відданість Їй не може обмежуватися молитвами та відданням шани на Її честь у певних випадках, а повинна стати ‘звичкою’ [habitus], тобто постійною спрямованістю власної християнської поведінки, зітканої з молитви та внутрішнього життя, через часте прийняття таїнств та конкретну практику духовних і тілесних діл милосердя. Таким чином, скапулярій стає знаком ‘завіту’ і взаємного спілкування між Марією та вірними: він конкретно втілює дар своєї Матері, який Ісус дав на хресті Йоанові, а через нього — усім нам, та ввірення улюбленого Апостола і нас Їй, яка стала нашою духовною Матір’ю. …Я також довго ношу кармелітський скапулярій на своєму серці! З любові до нашої спільної небесної Матері, під чиїм захистом я постійно себе відчуваю».
Святий Альфонс Марія де Ліґуорі у книзі «Слава Марії» навчав:
«Як люди пишаються тим, що інші носять їхню ліврею (знак належності), так і Пресвята Марія радіє, коли Її слуги носять Її скапулярій як знак того, що вони присвятили себе Її служінню і належать до родини Божої Матері. Сучасні єретики, звісно, висміюють цю відданість; але Свята Церква схвалила її багатьма буллами та індульгенціями».
Вельмишанований Слуга Божий Фултон Джон Шін у передмові до книжки Джона Матіаса Гафферта «Знак Її Серця» писав 16 травня 1940 року:
«У скапулярії, який є мініатюрним одягом, бачимо зворотне покарання й наслідки первородного гріха. До того, як Адам згрішив, він був голий, але не соромився. Це було через цілісність його людської природи, завдяки якій почуття були підпорядковані розуму, а розум — Богові. Його союз із Богом був, так би мовити, одягом усієї його істоти. Але щойно цей союз був порушений — він став голим і засоромленим. Тепер йому потрібен був одяг. Відтоді й донині людська природа використовувала один із двох видів одягу, залежно від того, чи підкреслювала вона наготу душі, чи наготу тіла. Ті, хто повністю байдужий до Бога, одягаються в коштовності й прикраси, щоб компенсувати, усвідомлюють вони це чи ні, свою внутрішню духовну бідність. Ті, хто любить Бога і тому мають душі, одягнені в ризи Його благодаті, ніколи не повинні турбуватися про зовнішнє багатство…
Мабуть, є щось із цього символізму в дарункові Марії — скапулярії, який спочатку був одягом. ‘Краса царської дочки — зсередини’. Дар Марії у вигляді одягу — це лише простий одяг, достатній, щоби приховати сліди первородного гріха в нас; але сама його простота також свідчить про те, що Її власний прекрасний плащ покриває наші душі. Таким чином, скапулярій свідчить подвійно: про марійний захист від руйнівних наслідків плоті, викликаних гріхопадінням, і про вплив Марії як Посередниці благодатей, яка покриває наші душі багатством Відкуплення свого Сина».
Духівник св. Маргарити Алякок, св.Клод де ла Коломб’є SJ, який стояв при витоках культу Пресвятого Серця Ісуса, казав:
«Я б дорікнув собі, якби ослабив Вашу довіру до тих практик відданості Марії, які схвалені Церквою. Усі вони є благотворними і неминуче торкаються Її материнського серця. Але якщо Вона милостиво обдаровує тих, хто вдається до цих відданостей, то наскільки ж прихильнішою Вона буде до всіх, хто одягається в Її святу ліврею? … Жодна побожність не була підтверджена стількома справжніми чудесами, як Скапулярій».
Як синтез, у 2002 році Конгрегація Богослужіння й дисципліни Таїнств у «Довіднику з народного благочестя та літургійних принципів і керівних положень» так пояснила значення скапулярію:
«Скапулярій — це зовнішній знак особливих, синівських і довірливих стосунків, встановлених між Дівою Марією, Царицею і Матір’ю Кармелю, та віруючими, які довіряють себе Їй з повною відданістю та з повною впевненістю звертаються до Її материнського заступництва; він нагадує про першість духовного життя і необхідність молитви. Скапулярій дарується за певним обрядом Церкви, в якому проголошується, що ‘він нагадує про мету хрещення — бути одягненими у Христа, за допомогою Діви Матері, турбуватися про нашу відповідність Слову, яке стало людиною, задля слави Трійці, щоб, одягнувши весільний одяг, ми могли досягти небесної батьківщини’.
Накладання кармелітського скапулярію, як і інших скапуляріїв, ‘має бути звернено до серйозності його походження: це повинне бути не більш-менш імпровізований акт, а завершальний момент ретельної підготовки, в якому вірні усвідомлюють природу й цілі об’єднання, до якого долучаються, та життєві зобов’язання, які вони беруть на себе».
Молитва до Богоматері з гори Кармель
Ти, яка з особливою милістю дивишся на тих, хто вбраний у Твій улюблений одяг, — зверни на мене співчутливий погляд! Зміцни мою слабкість своєю силою; просвіти темряву мого розуму своєю мудрістю; зміцни мою віру, надію та милосердя. Допоможи мені у житті, втіш мене своєю присутністю під час моєї смерті та представ мене Пресвятій Трійці як Твою віддану дитину, щоб я міг (могла) благословляти Тебе навіки в Раю. Амінь.
фінансово.
Щиро дякуємо!
