Проповідь о. Миколи Мишовського на середу ХVІІ звичайного тижня, рік ІІ.
Коли я знаходив Твої слова, то я поїдав їх. Слово Твоє було радістю для мене й веселощами мого серця. Бо Твоє Ім’я, Господи, Боже Воїнств, було закликано наді мною. Я не сідав у гурті глумливців і не веселився. Під важкою Твоєю рукою я сидів самотній, бо Ти сповнив мене гнівом. Чому біль мій без краю, і моя рана невигойна, загоїтись не хоче? Невже Ти став для мене ручаєм оманним, непевною водою?
Літургійні читання — тут.
фінансово.
Щиро дякуємо!
