Про милосердя Бога, який очікує на те, щоби помітити в людині хоч би найменший знак навернення і прагнення повернутися до Нього, говорив сьогодні, 3 листопада 2013 р., Святіший Отець у роздумах перед молитвою «Ангел Господній».
Папа зазначив, що Бог пам’ятає, не забуває ні про кого з тих, кого Сам створив, і заохотив подолати фальшивий сором, пам’ятаючи, що Ісус очікує на нас, готовий нас прощати.
Ось текст папських роздумів.
Дорогі брати і сестри, добридень.
Сторінка Євангелія від Луки на сьогоднішню неділю показує нам Ісуса, який по дорозі до Єрусалима зайшов у Єрихон. Це останній етап подорожі, яка підсумовує собою сенс цілого життя Ісуса, життя, присвяченого шуканню і спасінню загублених овець із дому Ізраїля. Але що більше дорога наближається до мети, тим більше стискається довкола Ісуса коло ворожості.
І, однак, у Єрихоні сталася одна з найбільш радісних подій, які розповідає св. Лука: навернення Закхея. Цей чоловік є загубленою вівцею, ним гордують, він «екскомунікований», оскільки є збирачем податків, ба навіть начальником митарів цього міста, приятелем зненавиджених римських окупантів, злодієм і визискувачем — непогана така особистість, правда?
Він не міг наблизитися до Ісуса, правдоподібно через свою погану репутацію, і, будучи людиною невисокого зросту, Закхей вилазить на дерево, аби могти побачити Наставника, як той пройде обік. Цей зовнішній жест трохи смішний, однак він виражає внутрішній акт людини, яка силкується піднестися понад натовп, аби мати контакт з Ісусом. Сам Закхей не знає глибокого сенсу свого жесту. Він також не має відваги повірити в те, що подолати дистанцію, яка відділяє його від Господа, можливо. Погоджується на те, що побачить Його тільки мимохідь. Але Ісус, підійшовши до того дерева, називає його на ім’я: «Закхею, зайди-то швидко, бо треба Мені сьогодні бути у твоїм домі» (Лк 19, 5). Цей чоловік низького зросту, відкинутий усіма і далекий від Ісуса, немовби загублений в анонімності. Але Ісус його кличе, називає його ім’я, а це ім’я мовою тих народів має значення, сповнене алюзій: «Закхей» фактично означає «Бог пам’ятає».
Й Ісус увійшов до дому Закхея, викликаючи критику всіх мешканців Єрихона. Бо в ті часи чимало пліткували. Питали, а як же таке можливе? Попри те, що в цьому місті так багато достойних людей, Він затримався саме у цього митаря? — Так, тому що той був загублений, і Ісус каже: «Сьогодні спасіння стало часткою цього дому, бо ж і він є сином Авраама» (Лк 19, 9). До дому Закхея від тієї миті увійшла радість, увійшов Ісус. Немає такої професії чи соціального статусу, немає такого гріха чи такого роду великого злочину, які могли би стерти з пам’яті і серця Бога одного з Його дітей. «Бог пам’ятає», не забуває не про одного з тих, кого створив. Він є Отцем, який завжди чуйно та з любов’ю очікує, аби помітити зародження в серці сина прагнення повернутися додому. А коли розпізнає це прагнення, навіть виражене дуже просто, часто й не до кінця усвідомлене, то одразу опиняється поруч і своїм пробаченням робить легшим шлях навернення і повернення.
Погляньмо ще раз на Закхея, який виліз на дерево. Він смішний, але здійснює спасительний жест. Я кажу це тобі, якщо щось обтяжує твоє сумління, якщо ти стидаєшся багато чого скоєного раніше: затримайся на мить, не лякайся, подумай, що Хтось на тебе чекає, бо ніколи не переставав про тебе пам’ятати, думати про тебе. То твій Отець, то твій Бог, то Ісус, який чекає на тебе. Як Закхей, видерися, вилізь на дерево волі, задля того щоби дістати пробачення! Запевняю тебе, що ти не обманешся! Ісус — милосердний, і Він прощає невтомно. Добре це запам’ятайте! Таким є Ісус!
Брати і сестри, дозвольмо також і ми, щоб Ісус назвав нас на ім’я! У глибині серця почуймо Його голос, який каже до нас: «Сьогодні Мені треба бути у твоєму домі», тобто у твоєму житті. Приймімо Його з радістю: Він може нас змінити, може перемінити наше серце з кам’яного на серце тілесне, може звільнити нас від егоїзму і зробити з нашого життя дар любові. Ісус може це зробити; дозволь, аби Він поглянув на тебе!
Після молитви «Ангел Господній» Святіший Отець привітав зібраних вірних, також і прибулих із Лівану та зі столиці Іспанії, Мадрида. Традиційну зустріч папа завершив, побажавши усім доброї неділі і смачного обіду.
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
