Роздуми над Словом Божим на понеділок ІІІ тижня Адвенту
Ми багато чого не розуміємо і коли на наші питання не можуть відповісти люди — ми звертаємося з ними до Бога. Коли і Бог мовчить, то в нашому серці народжуються претензії до Нього. Тим часом Бог також ставить нам питання і коли ми даємо Йому відповідь, то відкриваємо правду, яку шукали.
Але коли хтось і запитує, і водночас не хоче, щоб запитували його; хто шукає правди, не відмовляючись від самовпевненості; хто вимагає справедливості без позбавлення себе привілеїв, — той ніколи не заспокоїть у собі голод пізнання правди і справедливості. Така людина за будь-яку ціну старатиметься захистити своє обличчя перед людьми і Богом, не відчуваючи, що за спиною щораз глибшає прірва, порожнеча смерті. Ця людина стає «невільником очей іншого».
«Хрещення Йоанове звідки було? З неба чи від людей?» Питання Ісуса стосується правди. Чи Йоан є справжнім пророком, чи він лжепророк? Походить його слово від Бога чи ні?
«Якщо скажемо: “З неба”, Він відкаже нам: “То чому ви не повірили йому?” Якщо ж скажемо, “Від людей”, то боїмося народу, бо всі вважають Йоана за пророка». Питання, поставлене Ісусом, не дає можливості втекти. Ісус пропонує правду в формі питання і в ясний спосіб. Однак первосвященників і старших народу не цікавить пошук правди: вони хочуть утекти від її наслідків!
«Не знаємо!» Це відповідь того, хто не хоче відповідати, тому що боїться компрометації. Стіною, яку брехня будує перед правдою, є приписування собі доброї віри. Невизнання пізнаної правди — це опір Божому Духові, тому що насправді не можливо жити брехнею у своєму серці.
«І Я не скажу вам, якою владою Я це чиню!» Відповіддю тому, хто не хоче відповідати, є мовчання Бога, який поважає свою велич і нашу гідність. Його величчю є милосердя, яке не хоче карати, а наша гідність — це свобода, яка може гордувати правдою. Мовчання Бога є нашою драмою, але також і Його. Хрест — єдина відповідь на наше мовчання. Коли Він мовчить, ми подібні до тих. що сходять до гробу (пор. Пс 28, 1). Шукання Божого Слова і незнаходження його є найбільшим прокляттям (пор. Ам 8, 12), на яке заслуговує той, хто топче правду несправедливістю (пор. Рим 1, 18).