Людські зусилля і Божа милість

Роздуми над Словом Божим на 9 січня

Щоб переправитись на другий берег Генісаретського озера (яке св. Марко називає морем через його значні розміри: довге на 21 км і широке на 12 км), учні Ісуса мали подолати на човні не лише значну відстань, але також опір стихії — супротивний вітер. Коли сідало сонце, вони були тільки посередині озера, а близько четвертої сторожі, тобто вже під ранок, ще не добили до протилежного берега. Всю ніч вони гребли проти вітру, вичерпали всі свої сили, а мети так і не досягли.

Ці вимучені люди в човні є пронизливою ілюстрацією марноти людських зусиль, коли завдання переростає наші можливості, а на шляху до мети виростають непереборні труднощі. Щойно по хвилях збуреного озера до них підійшов Ісус — усе радикально змінилося. Зникли перешкоди, ущух вітер, і незабаром вони могли вже ступити на суху землю. Пригадуються слова Ісуса, сказані деінде: «Без Мене ви нічого не можете зробити». Псалміст виражає цю ж думку, стверджуючи: «Якщо Господь та не збудує дому, дарма працюють його будівничі» (Пс 127, 1).

Цікаво, що Ісус сам послав учнів у цю виснажливу подорож озером. Як теж у попередньому епізоді помноження хліба Він немовби змушує учнів до праці, не хоче, щоб вони були звичайними статистами Його чудес, робить активними їх учасниками. Немає нічого неможливого для людей, якщо їхні власні зусилля помножуються Божою благодаттю.