Традиційно, напередодні Нового року, у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці, який розташований на території майбутнього Патріаршого центру УГКЦ у м. Києві (вул. Микільсько-Слобідська, 5) було відслужено подячний молебень. Богослужіння, яке розпочалося о 17.00, очолив Блаженніший Любомир, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький. З Главою УГКЦ співслужили Преосвященний Владика Богдан (Дзюрах), Керівник Патріаршої адміністрації, Преосвященний Владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київської архиєпархії, та духовенство Київської архиєпархії.
Під час богослужіння Блаженніший Любомир коротко привітав численних учасників спільної молитви та заохотив усіх бути вдячними Господові за всі дари, якими Він нас щоденно обдаровує. Також Глава УГКЦ сказав, що після завершення молебню присутнім буде роздано текст його новорічної проповіді.
«У засобах масової інформації – на телебаченні, по радіо і в пресі – ми знаходимо багато спроб проаналізувати минулий рік, підсумувати те, що відбулося за той період у нашому житті. Роблять це здебільшого політики, науковці та журналісти», – сказав Блаженніший Любомир. Одначе в усіх цих спробах аналізу, за словами Предстоятеля УГКЦ, простежуємо одну річ – відсутність релігійного елементу, тобто намагання подивися на те, що сталося, очима віри. «У наш час релігійна оцінка події звичайно зводиться до того, що люди починають вважати себе творцями всього, власниками свого довкілля і бажають бачити себе володарями історії. Життя таких людей раніше чи пізніше закінчується якоюсь великою невдачею, карою. Натомість, якщо люди визнають, що вони є Божими дітьми, що перебувають у Божих руках і що Господь є Творцем, Добродієм та Володарем Всесвіту, то вони розвиваються», – відзначає Блаженніший Любомир.
Крім того, Глава УГКЦ, торкнувся важливих подій наступного року, а серед них – виборів. «Неприпустимим є продати свій голос. Це означає віддати щось дуже цінне злочинцям. Той, хто так робить, ображає Господа і шкодить сам собі, і після цього не має ані найменшого права на когось чи на щось нарікати», – сказав Предстоятель УГКЦ. При цьому він застеріг: «Роздумуючи над тим, за кого віддати свій голос, не можна зважати лише на передвиборчі промови кандидатів. Сьогодні ми потопаємо у повені слів. Як казав наш Кобзар, великих слів велика сила і більш нічого. Треба свідомо, в міру своїх можливостей, перевіряти не тільки слова, а й минулі дії та поведінку кандидатів, аналізувати, чи їхні вчинки справді принесли користь державі та народові, і лише на цій основі приймати рішення. Наш голос повинен бути справжнім вибором, бо в тому є велика сила нашого народу», – наголошує у своїй новорічній проповіді Блаженніший Любомир.
«Бажаю вам і собі, щоб той, хто буде вибраний провідником нашої держави, щиро, не тільки на словах, любив Україну і наш народ. Однак, щоб таке бажання було справедливим, ми самі у власному житті повинні старатися з повною відповідальністю шукати не тільки особистих вигод і задоволення, а передусім загального блага, служити іншим людям, бути готовими навіть пожертвувати своєю користю для добра всієї спільноти і виконувати ті закони, якими хочемо, щоб керувався наш народ», – підсумував Глава УГКЦ.
Повний текст проповіді
Проповідь Блаженнішого Любомира на Новий рік
Дорогі у Христі!
Добігає до кінця 2009 рік. Як звичайно в такий час, у засобах масової інформації – на телебаченні, по радіо і в пресі – ми знаходимо багато спроб проаналізувати минулий рік, підсумувати те, що відбулося за той період у нашому житті. Роблять це здебільшого політики, науковці та журналісти. Це добра практика, бо, аналізуючи історію, ми вчимося, що доброго зробили, а також бачимо, де помилилися чи не цілком правильно поводилися. Так повинна робити у своєму житті кожна людина, яка хоче розвиватися, ставати кращою. Одначе в усіх цих спробах аналізу простежуємо одну річ – відсутність релігійного елементу, тобто намагання подивися на те, що сталося, очима віри. З одного боку, це зрозуміло, бо є багато людей, які не знають або не хочуть знати Бога, але, з другого боку, ті, що вірують в Бога, повинні старатися проаналізувати минулі події, подивитися на те, що стосувалося їх самих чи всієї спільноти також поглядом віри.
Людина, яка читає Святе Письмо, знає, що у ньому від першої книги, Буття, аж до останньої, Об’явлення Івана Богослова, багато уваги присвячено аналізу історії. Однак метою цього є не просто висвітлення подій минулого, а радше, заохочення подивитися на те, що відбулося чи має відбутися, очима віри. Таке натхнення дає тим, хто пише Святе Письмо, Святий Дух, Божественний співавтор священних книг.
У наш час релігійна оцінка події звичайно зводиться до того, що люди починають вважати себе творцями всього, власниками свого довкілля і бажають бачити себе володарями історії. Життя таких людей раніше чи пізніше закінчується якоюсь великою невдачею, карою. Натомість, якщо люди визнають, що вони є Божими дітьми, що перебувають у Божих руках і що Господь є Творцем, Добродієм та Володарем Всесвіту, то вони розвиваються. Їхня історія не завжди є легкою, але все, що відбувається, вони належно сприймають і розуміють, і справді воно йде їм на добро. Не хочу довго говорити на цю тему, але запрошую всіх віруючих уважно читати Святе Письмо і з нього вчитися.
Бажаю, радше, у зв’язку з початком нового року звернути вашу увагу на те, яким буде цей рік. Це питання цілком природне і кожен з нас собі його ставить. Скоріше за все, що в цьому році буде багато важливих подій. Достатньо згадати хоча б ті, які відбудуться у політичному житті нашого народу – вибори Президента, місцеві вибори та, можливо, ще якісь інші вибори. Дехто може запитати: як ми можемо роздумувати про майбутні події, якщо ми не знаємо Божих планів щодо цього? Це питання, чи закид, небезпідставні. Справді, ми не знаємо Божих планів, але ми знаємо Божу волю. Тут доречно згадати одну приказку: на Бога уповай, але рук прикладай. Цей короткий вислів містить велику духовну правду. З одного боку, ми повинні цілковито віддати себе в руки Небесного Отця. І хоч ми не знаємо Божих планів на наступний рік, однак можемо сказати, що всі вони скеровані до нашого добра. Небесний Отець не робить нічого, що б нам зашкодило. Все, що Він робить чи допускає, скероване до того, щоб нам допомогти наблизитися до Нього, щоб ми жили в мирі і злагоді з іншими людьми. За різних нагод, особливо в минулі роки, коли поставали якісь великі потреби, церковні люди зверталися до народу із закликом до молитви, до того, щоб поручати Господові себе, свої родини, громади, народ і всю державу. Молитва, безумовно, дуже важлива. Бо молитва – це визнання у глибині серця, що ми перебуваємо в Божих руках, що Бог є справді Володарем всього і без нього нічого не стається. Тому сьогодні ми також запрошуємо усіх віруючих Божих дітей помножити свої молитви за народ і нашу улюблену батьківщину.
Проте молитва полягає не в тому, щоб все, так би мовити, скинути на Бога: мовляв, нехай Він про все подбає, а ми тільки дивитимемося і сподіватимемося на краще. Власне вищенаведена приказка нагадує нам, що Господь Бог створив нас вільними і розумними людьми. Він дав нам можливість діяти. Тому ми зобов’язані це робити, щоб своєю поведінкою, своїми діями довести те, у що ми віримо. А вірити ми повинні не тільки в те, що Бог є Паном всього, а що Він нам доручає також співдіяти із Ним. Господь об’явив нам Свою святу волю, і якщо ми живемо згідно з Його заповідями і приписами, тоді ми справді її виконуємо. Як каже наш Божественний Спаситель Ісус Христос: «Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи, – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі» (Мт. 7, 21).
Повернуся до того питання, про яке було лише згадано, але яке цими днями є для нас найбільш актуальне – вибори Президента. Дехто, може, думає, що ми, віруючі люди, повинні з ранку до вечора молитися у храмах, тобто сподіватися, що все буде добре. Це не зовсім такий підхід, до якого нас закликає Господь. Безумовно, як було вже сказано, ми маємо цілковито віддати себе в руки Бога, але водночас ми повинні і самі діяти, щоб Божа благодать могла через нас і у нас здійснюватися.
Розгляньмо принаймні коротко, якою має бути поведінка віруючої людини. Не один раз перед виборами у минулі роки ми наголошували, що кожна людина повинна піти на виборчу дільницю і виконати свій громадянський обов’язок. Цей громадянський обов’язок полягає не тільки в тому, щоб проголосувати. Цього замало. Думаю, що багато з нас пам’ятають ті часи, коли ми йшли голосувати, але наш голос не мав жодного впливу на результат, бо все заздалегідь було вирішено в ЦК КПРС. Наш голос має бути засобом вибору тої людини, яку вважаємо найбільш гідною для такої відповідальної державної посади. Але перед тим ми повинні сумлінно і послідовно з’ясувати, хто є справді найбільш відповідним, і щойно тоді віддати за нього свій голос, одне слово, старатися щиро і розумно робити свій вибір.
Неприпустимим є продати свій голос. Це означає віддати щось дуже цінне злочинцям. Той, хто так робить, ображає Господа і шкодить сам собі, і після цього не має ані найменшого права на когось чи на щось нарікати.
Роздумуючи над тим, за кого віддати свій голос, не можна зважати лише на передвиборчі промови кандидатів. Сьогодні ми потопаємо у повені слів. Як казав наш Кобзар, великих слів велика сила і більш нічого. Треба свідомо, в міру своїх можливостей, перевіряти не тільки слова, а й минулі дії та поведінку кандидатів, аналізувати, чи їхні вчинки справді принесли користь державі та народові, і лише на цій основі приймати рішення. Наш голос повинен бути справжнім вибором, бо в тому є велика сила нашого народу.
Дорогі у Христі, тепер хотів би звернути увагу на нас самих. Божа воля звернута до кожного з нас. І кожний з нас повинен так поводитися, думати, говорити і діяти, як того ми очікуємо від людини, яка стане нашим майбутнім Президентом. Бо часто ми вимагаємо від кандидата багато, а самі у власному житті не стараємося бути сумлінними, чесними, працьовитими і творчими у найкращому значенні цього слова. Ми мусимо старатися, як каже народна мудрість, прикласти свої руки. Наше життя, у кожну його мить, як і у час виборів, полягає у виконанні Божої волі, яку Господь нам об’явив і через святу Церкву продовжує об’являти. Якщо ми будемо це робити, тоді справді можемо сподіватися на краще. Господь закликає нас до цього і робить нас співвідповідальними за наше майбутнє. Тож починаймо дуже серйозно у власному житті здійснювати те, чого для всіх бажаємо.
У нас є звичай з нагоди свят, а особливо Нового року, бажати одне одному вигідного життя, сповнення всіх особистих мрій, одне слово, всього того, що приносить нам приємність. Дозвольте мені відійти від такої практики і зосередитися на події, що, як вже було згадано, стане однією з найважливіших у житті нашої держави в наступному році. Бажаю вам і собі, щоб той, хто буде вибраний провідником нашої держави, щиро, не тільки на словах, любив Україну і наш народ. Однак щоб таке бажання було справедливим, ми самі у власному житті повинні старатися з повною відповідальністю шукати не тільки особистих вигод і задоволення, а передусім загального блага, служити іншим людям, бути готовими навіть пожертвувати своєю користю для добра всієї спільноти і виконувати ті закони, якими хочемо, щоб керувався наш народ. Бажаю, щоб у практичному житті ми довели, що український народ, Україна – це не тільки для нас гарні слова, а що це дійсність, яку належить серйозно і послідовно брати до уваги. Якщо ми розпочнемо новий рік з такою постановою, то він справді буде завдатком чогось кращого.
Нехай милостивий Господь нас усіх у цьому році благословить!
+ ЛЮБОМИР
За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ
фінансово.
Щиро дякуємо!
