Роздуми над Словом Божим на суботу XVI Звичайного тижня, рік ІІ
Мудре Євангеліє виступає проти нетерпеливих людських думок. Ісус спілкується притчами, щоб ми легше могли зрозуміти Божу логіку дій. Людина сіє добре зерно і хоче отримати у відповідь те саме, але є ще один учасник дій — зла сила, зла особа — яка сіє бур’ян. І виростає як одне, так і друге. Так у людському житті буває. Ми хочемо: святих себе, святих інших, святу Церкву, святий світ. Святий у значенні без пороку, без найменшої плями. Але коли придивимося — і почнімо від себе, а не від інших — то побачимо, що все набагато складніше: добрих намірів замало, добрі зусилля вичерпуються, добрі вчинки не завжди приносять очікуваний результат. Вирвати одразу? Неможливо. Треба мати терпеливість — і знову ж, спочатку до себе, але також і до інших. Добро й зло, гріх і чеснота живуть обік у цьому світі — недосконалому внаслідок провини людей. Нам треба сіяти, нам треба старатися (не забудьте прочитати перше читання!), а повністю очистити все зможе лише Бог. Наприкінці, коли ніщо добре не пропаде, а будь-яке зло буде спалене.
Господи Ісусе, дай сьогодні сіяти добре зерно в собі й навколо. Попри мою недосконалість, дай мені бути апостолом добра, бо лише воно переможе.