Роздуми над Словом Божим на 20 грудня
Якщо придивитися до життя Марії, яким воно було, здається — нічого особливого: Вона прожила досить типове жіноче життя, росла, вийшла заміж, народила дитину, виховувала її, піклувалась про свого чоловіка, підтримувала сімейний затишок, пережила смерть чоловіка, а згодом і свого сина, потім була на утриманні друзів сина. Може,і якимось рукоділлям займалась, аби нікого не обтяжувати собою, — але все одно за єврейськими законами була безправною бездітною вдовицею. Зі світськогопогляду — це жалюгідне, нещасне життя жінки, воно заслуговує на співчуття та допомогу, однак у жодному разі не на наслідування такого життя. Якби Марія жила зараз — була би просто жінкою та просто матір’ю, навіть не проповідувала, не була задіяна активно в апостольських трудах, а на служінні, максимум, накривала би на стіл і потім прибирала за більш поважними й більш діяльними християнами та духовенством. Навіть із християнського погляду — нічого особливого, така собі сіра, непомітна мишка. Але саме таку сіру непомітну мишку Господь вибрав, аби стала матір’ю Сина Божого, аби була найчистішою та найсвятішою людиною за всю історію людства.
Що такого було притаманне життю звичайної єврейської дівчини, що її привело на таку вершину? Марії було притаманне міркування. Розмірковування над тим, чого Вона боялась або не розуміла, згодом приводило Її до пізнання та позбавлення страху, Вона зростала духовно. Міркувати — заглиблюватися думками в що-небудь; думати, роблячи певні висновки, розуміти, усвідомлювати щось (Академічний тлумачний словник української мови). «Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці» (Лк 2, 19). Вона зберігала в своєму серці всі Божі слова, не втрачала їх і не дозволяла, щоби хтось або щось їх звідти вкрали, та постійно в них заглиблювалась.