Роздуми над Словом Божим на суботу І тижня Великого Посту
Ісус каже: «Любіть ваших ворогів». Постає питання: чи любов до ворогів — це не надмірна вимога до нас? Чи означає любов до ворогів схилити голову і все взяти на себе? Любов до ворогів означає подивитися на людину іншими очима. Іноді хтось закохується і помічає в людині щось, чого не бачать інші. У тих, кого люблю, я бачу щось, чого не бачу в тих, кого вважаю за ворогів. Але якщо подивитися на ворога з іншого боку? Іншими очима?
А що робити, якщо хтось бачить ворога в мені? Дуже часто це пов’язано з тим, що такий «хтось» особисті проблеми переносить на нас («робить проєкцію»). Дивиться з позиції своїх внутрішніх конфліктів, ран і крізь те, що сліпить найбільше, — а цим є гріх. Дивиться нечистим поглядом.
Любов до ворогів означає подивитися на людину очима правди. Правду про людину, чистий погляд мають діти Божі. І що ж я можу побачити? — Як сильно поранена ця людина, якщо вона так ранить мене? Наскільки вона хвора, якщо хоче, щоб і я був хворим? Якщо ставлю собі питання таким чином, то ближній перестає бути мені ворогом. Життя у ворожнечі надзвичайно важке. Ісус вказує на інший шлях. На вихід із ворожнечі з ближнім. Ставить перед нами вимоги, які не переростають наших сил, а заохочують побачити добро. Євангеліст Матей каже, що коли так вчинимо — будемо досконалі, як досконалий наш Отець Небесний. Можемо краще зрозуміти Бога. А якщо я можу краще зрозуміти Господа, тоді зможу краще зрозуміти та розпізнати, хто мій справжній ворог.
«Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого і ненавидь свого ворога». Ці слова мають свою актуальність. Потрібно любити ближнього свого і ненавидіти свого ворога. Тут говориться про те, що почуття мають бути відповідними. Мій особистий «свій» ворог — це гріх. Я його люблю, а маю ненавидіти.