Христос сходить у наші глибини, куди ми боїмося зійти

Роздуми над Словом Божим на Велику Суботу

Страсна субота присвячена згадці про перебування Христа в гробі та Його зішесті у відхлань. Завтра буде ранок воскресіння, завтра буде зустріч із Воскреслим і Прославленим. А сьогодні світ ще нехай помовчить, бо Творець життя «зазнає стану смерті, стану відділення душі від тіла… Цей стан померлого Христа є таїнством гробу і сходження до аду. Це — таїнство Великої Суботи, коли Христос, покладений до гробу (див. Йн 19, 42), являє нам великий суботній відпочинок Бога (пор. Євр. 4, 4‑9.), що після здійснення (пор. Йн 19, 30) спасіння людей наповнює миром цілий світ (пор. Кол 1, 18-20)» (ККЦ 624).

Сьогодні «Христос зійшов у глибину смерті (пор. Мт 12, 40; Рим 10, 7; Еф 4, 9), щоб «померлі почули голос Сина Божого, а вчувши — оживуть» (Йн 5, 25). Ісус, «Творець життя» (Діян 3, 15), помер, «щоб смертю знищити того, хто мав владу смерті, тобто диявола, і визволити тих, що їх страх смерті все життя тримав у рабстві» (Євр 2,14-15). Від того часу Воскреслий Христос має «ключі смерті й аду» (Одкр 1, 18), і «перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею» (Флп 2, 10).

«Велике мовчання панує сьогодні на землі, велике мовчання і велика самотність. Велике мовчання, бо Цар спить. Земля здригнулася й затихла, бо Бог спочив у тілі й пішов будити тих, що спали від віків (…). Він іде шукати нашого праотця, загублене ягня. Він іде до тих, що сидять у темряві й тіні смерті. Він іде, щоб урятувати від болів невільника Адама і з ним невільницю Єву — Він, їхній Бог і водночас їхній Син (…). «Я Бог твій, і задля тебе Я став Сином твоїм. Пробудись, ти, що спиш, бо Я не створив тебе, щоб ти був тут, закутий у ланцюги в аді. Встань із мертвих, бо Я є життя мертвих» (Стародавня проповідь на Велику Суботу)» (ККЦ 63).

Гадаю, і нам сьогодні варто зупинитися та заглибитись у цю тишу. Бо так, як Христос зійшов у відхлань за невільником Адамом і невільницею Євою, так сходить і за нами, за мною і тобою, сходить у глибини твого серця, туди, куди ти сам боїшся зійти. Сходить, щоб оживити усе, що мертве в моєму житті через мій гріх.