Молитва-освідчення

Роздуми над Словом Божим на свято св. Катерини Сієнської

Якщо зайти у релігійну книгарню, то можна знайти купу книжок різноманітних авторів, які даватимуть поради, як можна-потрібно молитися, що при цьому можна робити або який час краще обрати. І тут, згадуючи як виглядала твоя поспішна молитва зранку або втомлена розмова з Господом увечері, ти панічно намагаєшся виправити ситуацію, щоб молитися «правильно» і «красиво». Проте Богу не потрібні наші «молитви під лінієчку», Він вчить нас освідчуватися!

«Славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі…»

Звичний для нас варіант, правда? Знаємо продовження цієї фрази, цитуємо її майже без помилок. Робимо для себе висновок, що молитву потрібно починати з подяки та прослави.

А тепер звернімося до іншого варіанту перекладу.

«Зізнаюсь Тобі в любові, Отче, Господи неба і землі…»

Славити як зізнаватися в любові. Самий такий варіант пропонує нам грецький текст. Перші слова, якими Ісус починає свою розмову з Отцем, це не прохання (переносимо на наші реалії — наприклад про вирішення справ, здоров’я, знайдення роботи, вступ до університету тощо); не пропозиція кращого самостійного плану розв’язання проблем із Хоразином та Витсаїдою, про які ми читаємо в попередніх рядках (наш варіант — адорація в молитві своїх власних амбіцій і планів) і навіть не скарга на повільну реакцію учнів або ж чіпляння фарисеїв (а для нас це може  бути війна-криза в країні, брак коштів-здоров’я-натхення тощо, апатія, хандра). Першим у списку йде освідчення в любові. Ми любимо шукати та читати в Слові уривки, які підтверджують, що Бог нас любить: щось на кшталт «Я полюбив тебе одвічною любов’ю» (Єр 31), якими Біблія просто переповнена. Проте чи зізнаюсь я в любові Богу? Просто так, не очікуючи чогось і не просячи нічого на заміну?

Зізнання в любові виводить на рівень справжніх стосунків. Після такої фрази вже не зможемо ховатися за фальшиво створеними масками. Такий початок молитви вимагає щирості й відкритості. Це вже діалог двох люблячих, коли ми не боїмося сказати те, що думаємо, те, що відчуваємо.

Можемо читати безліч книжок про те, як потрібно молитися, наслідувати різних авторів, не відчуваючи й не помічаючи реальних змін у своєму житті. Може вже настав час почати свою молитву любов’ю?