Після народження первістка з пороком серця лікарі рекомендували подружжю взагалі не народжувати дітей.
У липні біля відомого іспанського святилища Торресьюдад відбулася зустріч для модераторів IFFD (Міжнародної Федерації зміцнення сімей). IFFD уже понад 30 років працює задля захисту і зміцнення сім’ї, займається науковими дослідженнями, провадить курси у 64 країнах світу. Пріоритет IFFD — зміцнення традиційного шлюбу, розвиток педагогічної освіченості батьків. На зустрічі в Торресьюдаді були родини з Литви, Росії, Хорватії та Білорусі, причому білоруси були на такому заході вперше, повідомляє сторінка Opus Dei Belarus.
Усіх учасників радо прийняла католицька родина Хосе-Марії Постіґо і Рози Піч. Сім’я має 18 дітей віком від 4 до 22 років і, за повідомленнями журналістів, є найбільшою родиною в Європі з дітьми шкільного віку. Разом із тим, батьки беруть активну й безпосередню участь у роботі IFFD і знаходять час як на роботу, на всіх дітей, так і на громадську діяльність та допомогу родинам, які прибули до Іспанії з-за кордону. Сім’ї, в яких виросли Хосе-Марія та Роза, теж були багатодітні (16 і 14 дітей), а батько Рози Рафаель Піч заснував IFFD. Курси IFFD «Перші кроки» та «Подружнє кохання» відбуваються з використанням методу аналізу конкретних ситуацій (Case method), що на сьогодні визнаний найбільш ефективним.
Про сім’ю Хосе-Марії та Рози варто розповісти окремо. Коли народилася їхня перша донька, лікарі не давали їй і трьох років життя: у немовляти були проблеми з серцем. Дівчинка вижила на радість батькам, братам і сестрам, які народилися пізніше. Проблеми з серцем мали ще двоє дітей, і Господь забрав їх до себе, коли їм було по десять днів і півтора року. Дівчинка-первісток прожила 20 років. І лікарі, й деякі друзі не радили подружжю взагалі мати дітей. Але Господь має свої плани. «Ніхто [сторонній] не може вирішувати питання — скільки подружжя повинні або не повинні мати дітей. Це вирішується між чоловіком і дружиною», — зазначає Роза Піч. Так тепер у цій родині — 15 дітей. Як Хосе-Марія, так і Роза активно й дуже самовіддано займаються сім’єю і працею. Роза написала книжку «Як насолоджуватися сім’єю з 1, 2, 3… дітьми». Книжку перекладено сімома мов світу.
Влітку (а в Іспанії дуже спекотно) Роза з дітьми іноді проводить час у селі, де сім’я має будинок. І щодня по дві години вся родина працює на городі. «Діти повинні привчатися до праці й знати, що життя — це робота», — зауважує жінка. Щодня чоловік, вона і діти бувають на Святій Месі. Іноді діти не хочуть йти до храму — літо ж, канікули, час відпочити. «Я кажу дітям так: у добі 24 години, і якщо ти півгодини знайдеш на Бога — весь день будеш надійно захищений. Тому що сатана дуже активний, і у нього немає відпочинку. Нам слід щодня зводити “оборонні споруди”», ‑— вважає Роза. У вихідні сім’я старається бути разом, тому в суботу хлопчики йдуть на футбол, дівчатка — на баскетбол, а батьки вболівають за них. Увечері відвідують виставки, в неділю родина збирається за загальним сніданком, беруть участь у Святій Літургії, потім катаються на роликах, велосипедах, їдуть на пляж або відвідують родичку, яка живе одна.
Як же важко, напевно, мати стільки дітей? «Одна дитина — один світ. Кожне нове дитя — нова пригода. Коли у мене народжується дитина — у мене починається нове життя », — каже Роза. Напевно, жінка легко переживала вагітності? Зовсім ні. «Мене нудило від першого до останнього дня. Але я думала: що таке 9 місяців порівняно з вічністю? »
Роза працює тільки до обіду, бо впевнена, що головний її «бізнес» — сім'я. Коли народилася Лоліта (зараз дівчинці 6 років), лікарі занепокоїлися через її серце і можливі проблеми з ним. «Але лікар мені сказав так: зазвичай такі діти не живуть, але тут інший випадок: Лоліта живе і буде жити, бо весь твій організм дихає життям і енергією, і дівчинка буде жити з вашою енергією», — згадує жінка.
Маленькі діти часто хворіють, але хвороби потрібні для зміцнення імунітету, і краще перехворіти в малому віці. Роза висловила свою думку про вакцинацію, якої іноді так бояться сучасні батьки. «Вакцинація, я вважаю, повинна бути обов’язковою, ХХІ століття зараз, треба дякувати Богові, що у нас зараз є стільки способів захистити своїх дітей від хвороб, які раніше вважалися невиліковними», — каже мати. Вона не любить слово «проблеми», бо каже, що кожна проблема — це можливість: можливість удосконалюватися. Навіть якщо за ніч доводиться двадцять разів вставати до дітей, наприклад, коли вони хворіють, або ростуть зуби, або ще щось, — Роза незмінно вранці йде на Богослужіння, а потім на роботу.
У чому ж секрет такого оптимізму, життєвої енергії, сили, любові та часу на все у цієї жінки? Роза погодилася розкрити нам його. «Ви готові вислухати мій секрет? Він такий. Прокидаюся я завжди рано, і йду на Службу. Після Меси півгодини молюся — за кожного зі своїх дітей, за чоловіка, за себе, за роботу, за тих людей, які просили помолитися, за громадську діяльність. А якщо не молюся — почуваюся більше втомленою і нервовою. Якщо в голові хаос — читаю псалми, або «Шлях» Хосемарії Ескріва, іншу духовну літературу. І тоді я надихаюсь», — каже Роза.
Що найважче в житті? «Якщо ти сприймаєш усе як можливості, також і для того, щоб удосконалюватися, то це добре. Час від часу бувають кризи, подружжя може посперечатися; але важливо мати довірливі стосунки, вміти розмовляти. У батька й матері має бути час, присвячений одне одному, якщо вони можуть спокійно поговорити або пограти разом. Коли діти бачать, що батьки разом, то вся сім’я спокійна. Вони через це самі навчаються нормальних стосунків. Важливо вміти прощати, просити вибачення — як один в одного, так і в дітей », — наголошує жінка.
Життя сім’ї Хосе-Марії та Рози нерозривно пов’язана зі святилищем у Торресьюдаді: тут подружжя вінчалося, потім родина відзначала 25-річчя сімейного життя; тут вони беруть участь у Святій Месі та різних урочистостях. Сімейні фотографії також часто відображають щасливі моменти життя поруч із Богородицею Торресьюдадською. Багато добра для багатьох людей зробило це велике сімейство. Для себе ж вони просять єдиної «плати» — помолитися за них на Розарії.
За матеріалами: Католик Гомель
фінансово.
Щиро дякуємо!
