Роздуми над Словом Божим на середу ХХVI звичайного тижня, рік І
Можу разом із Псалмістом сидіти на місці й ридати, згадувати, як добре ходити з Богом. Можу довго розпізнавати, просити Бога й питати, куди ж піти. І тут два варіанти виходу з цієї ситуації.
Перший приклад наводить нам Неємія. Бо пророк наважився піти за голосом Бога, вийти з солодкого і зручного рабства у царському палаці. Чого потребує для цього Неємія? — дуже й дуже небагато. Просить лише дерева для відбудови храму, міських мурів і власного дому. Тут надзвичайно мудра послідовність. Спершу зайнятися душею, поставити опори для храму. Такою опорою може бути щоденна молитва, читання Слова. Потім подбати про спільноту — про мури міста, які захищають від нападів ззовні та об’єднують жителів міста. Це може бути будування спільноти за одночасного чіткого відділення від усього нечистого, окреслення меж. Уже третім кроком відбудови має бути власний дім. Відбудова стосунків у родині. Нелегкий вибір, коли треба піти подалі з центру подій, спуститися додолу, повернутися додому, щоб виконати Божу волю.
Другий випадок. Кажемо Йому: Я піду за Тобою куди завгодно, а маємо на увазі — лише б подалі звідси, бо вже не можу більше так. Коли врешті чуємо бажане «Іди за Мною», то виявляється, що не треба нікуди йти, а іноді варто просто віддалитися від гріха. Можемо відчути сумніви та знеохочення, як юнаки з сьогоднішнього Євангелія; а можемо, як апостоли, беззастережно прийняти Божий заклик і покинути сіті гріха.
Далі більше. Ісус каже: Хто не бере свого хреста й не йде слідом за Мною, той недостойний Мене (Мт 10, 38). Чи ти згоден піти за Христом, не покидаючи свого дому, своїх труднощів, хвороб, терпляче нести їх, слідуючи за Ним, відмовившись від амбіційних планів на життя? Молімось разом зі святим Павлом: Усе втратив і вважаю за сміття, аби Христа придбати і опинитися в Ньому.
фінансово.
Щиро дякуємо!
