Роздуми над Словом Божим на ХХІХ Звичайну неділю, рік Б
Сьогодні Ісус закликає нас стати слугами та рабами для інших. На перший погляд, перспектива не надто заманлива, але спробуємо придивитися ближче.
Заклик до служіння й рабства Ісус «мотивує» тим, що так станем більшими та першими. Дуже пародоксально. Такий заклик лунає не один раз (див. Мт 23, 11; Мк 9, 35).
Інколи здається, що таку поставу служіння-рабства мав тільки Ісус, бо він же Ісус. Але пригляньмося до нашого життя. Ми також здатні мати таку поставу до близьких, поставу служіння з любові, й не помічаємо, що стаємо для них великими та першими!
Добрий батько з любові до своєї родини стає їх слугою і проводить багато часу працюючи, щоб забезпечити родину всім небхідним, залишаючи зовсім мало часу для відпочинку та своїх інтересів. Мати, особливо в перші роки життя дітей, стає слугою і рабинею дітям бо доглядає, годує, миє, вкладає спати, грається, і ще багато чого робить із любові до дітей, майже забуваючи про себе, кар’єру чи особисті розваги. І який від цього результат? Для дітей немає нікого важливішого чи більшого, ніж батько та мати.
У родинних відносинах, для збереження сім’ї немає місця егоїзму, немає «Я» на першому місці. Родина зберігається та укріплюється лише коли чоловік та жінка з любові стають слугами одне для одного. Громадські діячі, активісти, волонтери — це люди, які стали слугами заради втілення добрих цілей у життя. Вони присвячують свій час, сили для досягнення добра для інших, не для себе.
Парадоксально, але й справді люди, які присвячують себе та служать іншим, стають великими в очах тих, кому вони себе присвятили. Рушійною силою такого служіння є любов. Любов батьків до дітей, любов подружжя, любов людей до людей.
Бог є любов. Не з себе черпає сили мати, коли треба ночами ночами не спати і доглядати мале дитя. Не з себе беруть сили чоловік та дружина прощати, змирятись, любити, радіти, служити. Господь дає любов, сили та радість служіння іншим. І як наслідок, стаємо великими і першими. Парадокс.
Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець (Йн 12, 26).