Бог не закликає бути безконечно толерантними, аж до гріха

Роздуми над Словом Божим на четвер ХХХІІІ звичайного тижня, рік І

У сьогоднішньому фрагменті з першого читання дуже добре описано тактику Сатани: те, як він приходить і що супроводжує такі відвідини. Як бачимо, царські посіпаки прийшли спокусити народ Ізрáїля. Вони почали з найсильніших, найбільш мужніх, найбільш надійних людей — вони почали з Мататія та його синів. Коли до тебе прийде спокуса або дія злого духа, він почне з тих сфер твого життя, які ти вважаєш центровими, які є стовпами й наріжними каменями твого існування. Це як опорна колона в будинку: зіпсуй таку колону — і вся будівля повалиться.

Що є моїм наріжним каменем? Віра в Бога? Його Слово? Церква? Сім’я? Диявол почне свою атаку саме там. Який це буде напад? «Виконай царський наказ, як то зробили всі народи, мужі юдейські й ті, що зосталися в Єрусалимі, то й станете, сам ти й твої сини, царськими друзями. Ти і твої сини будете обсипані сріблом і золотом та силою дарунків». Будь таким, як інші. Подивися: всі так живуть; це не ти такий — це система така, нічого вже не вдієш, не вигадуй велосипеда! Будеш обсипаний золотом, сріблом, матимеш авторитет і повагу…

Під час спокуси дія сатани дуже приємна й солодка, навіть логічна, і має певний сенс. Сатана не почне діяти як приказковий «слон у посудній крамничці». Ні, він буде дуже делікатний, ввічливий, культурний і вихований. Саме таких дій потрібно стерегтись у ключових сферах нашого життя.

Яка ж має бути відповідь справжнього християнина на тонку, делікатну та приємну дію диявола? «Навіть якби всі народи в державі царській послухалися царя й усі до одного відступили від своєї батьківської віри і прийняли його накази, я з моїми синами й братами буду пильнувати Союз батьків наших». Не озирайся на оточення, на те, як усі живуть, пильнуй віру своїх батьків! Пильнувати — це слідкувати за чимось дуже ретельно та уважно, не пропускаючи жодної дрібнички. Але на цьому наш захист не закінчується, Господь запрошує контратакувати диявола, повалити диявольський жертовник. Не бути толерантним щодо гріха, бути активним, вибити всіляку підставу для атаки на себе. А щоб закріпити це, палати духом і ревно зберігати закон, потрібно знайти собі однодумців та відокремитись від середовища грішників, віддалитися.

Звісно, у ХХІ сторіччі відійти в пустелю з наших міст для більшості неможливо; але ми можемо відокремитись від компанії грішників та знайти собі однодумців — таких же ревнителів Божого Слова — і, перебуваючи з ними, підтримувати одне одного. Чи ти вже знайшов спільноту таких людей?