Немає розлучення, бо не було шлюбу

У Церкві не існує розлучень. Проте шлюби, що укладаються, не завжди можуть бути дійсними. Біла сукня, квіти, обручки, подружня присяга…Церемонія відбулася, а подружжя нема? Як це можливо, питаємо теологів та фахівців із канонічного права.

Коли й навіщо можна звертатися до церковного суду, як Канонічне право регулює справу визнання шлюбу недійсним, пояснює о. проф. Вітольд Кавецкі з Університету ім. кард. Стефана Вишиньського у Варшаві.

Церковні суди працюють на повну потужність

Протягом останніх 15 років подвоїлася кількість процесів щодо визнання недійсним Таїнства Подружжя. Ця тенденція помітна в усьому світі особливо після оновлення Кодексу канонічного права (1983). «За рік розглядаємо близько 340 справ», — повідомляє отець‑прелат др. Стефан Косьнік, офіціал Митрополичого суду у Варшаві. Нині у Польщі діє понад 40 подібних судів.

Немає розлучення, бо не було шлюбу

«Укладене подружжя не може бути розірване жодною людською владою за жодної причини, окрім смерті, сказано в каноні 1141 Кодексу канонічного права. А тому ми маємо справу не з "розлученням", а з визнанням шлюбу недійсним, слід тут використовувати правильну "номенклатуру", — пояснює отець Кавецкі. Не кожний подружній зв’язок, що укладається в Церкві, є дійсним подружжям. Якщо певних умов не було виконано, перед Богом подружнього зв’язку немає. Недійсність такого зв’язку може оголосити церковний суд за позовом одного з подружжя. Наслідком рішення суду є вільний стан обох сторін і можливість укладання ними нового подружнього зв’язку з іншою особою. В момент, коли суд визнає подружжя недійсним, можемо стверджувати, що його ніколи не існувало. Проте, як стверджує отець Вітольд Кавецкі, діти цього подружжя не визнаються Церквою дітьми «із ложа перелюбу».

Коли подружжя недійсне

Юридична презумпція завжди за замовчуванням вважає шлюб дійсним. Однак існує шерег умов, які роблять його недійсним. Можна виділити три групи таких перешкод.

«По‑перше, це "наявні подружні перешкоди" або "перешкоди, які порушують подружжя"», —розповідає отець Вітольд. До них зокрема належать: кровний зв’язок, надто юний вік, перебування в іншому зв’язку, вчинення злочину з метою звільнення від попереднього шлюбу, імпотенція.

Існують також «формальні підстави недійсності», позаяк Таїнство подружжя має бути укладене у присутності священика та двох свідків і з уживанням відповідних слів. У таких випадках процес відбувається скорочено і спирається на документи, адже легко довести існування або відсутність підстав визнавати шлюбу таким, що не відбувся.

Третя група чинників окреслюється як брак акту волі, і зазвичай процеси у таких випадках тривалі та складні. Предметом процесу виступає стан волі сторін у момент вираження згоди на укладення подружжя. Аби винести рішення, необхідно проаналізувати ситуацію наречених перед укладенням Таїнства подружжя та у момент виголошення присяги, підкреслює священик.

Присяга може бути фальшивою

Під вадами акту волі, на думку каноністів, слід розуміти відсутність щирого бажання укласти подружній зв’язок або свідоме виключення його суттєвих рис (єдності, вірності та плідності). Отже, якщо хтось нас змусив укласти подружжя, коли ми приховали небажання мати дітей, затаїли алкоголізм або інші залежності, заздалегідь планували вести т. зв. «подвійне життя», то наш шлюб не має юридичної сили, а подружжя — лише видимість. Однак це має бути доведено свідками, вивчено експертами та визнано судом.

Згоду на шлюб можна симулювати. Можна її висловити, при цьому погано оцінюючи ситуацію. Людина може бути нездатна виразити подружню згоду або правильно зрозуміти і виконати подружні обов’язки. Ця «нездатність», що розуміється як психологічна незрілість у момент укладання шлюбу, стає найчастішим приводом до позовів до суду в цілому світі. Ця юридична «шпарина» стала брамою, тому останнім часом преса багато писала про «лавину церковних розлучень». Аби стримати цю «лавину», наприкінці свого життя (25 січня 2005 року) Йоан Павло ІІ написав документ під назвою «Гідність подружжя» («Dignitas connubii»). Це повчання Папи, опубліковане уже Бенедиктом XVI, було скероване до суддів та заохочувало їх керуватися насамперед правдою, а не співчуттям стосовно подружжя, яке опинилось у складній ситуації.

У пошуках істини

В усіх випадках недійсності шлюбу особливо досліджується час та факти, які передували шлюбові, щоб віднайти там ознаки нещирої присяги, примусу, залякування або укривання чогось із метою здобути обманом подружню присягу. Тільки існування таких станів перед укладанням Таїнства Подружжя робить присягу недійсною від початку. Щоправда, для дійсності подружжя не мають значення ситуації, що виникають уже після його укладення, але у разі дисфункції особистості вони також досліджуються. Невідповідна поведінка могла виникнути уже перед укладенням таїнства. Якщо так сталося, а хтось із подружжя не розумів цього, то шлюб також вважався би недійсним. Психічну нездатність до виконання подружніх обов’язків важко стверджувати перед шлюбом, тому результати досліджень передаються до суду, який підтверджує або виключає наявність різного роду психопатій, характеропатій, соціопатій та інших патологій.

Кароліна Ольшевска, Deon
Переклад: Марина Грицька Анненкова, СREDO