«Апокаліпсис: тлумачення Книги Одкровення»

3, 15-17. Тут Він викриває Лаодикейську Церкву, яка вирішила, що у неї все благополучно. Очевидно, в Лаодикеї не було ні гонінь, ні особливих утисків, не було ні росколів, ні лжевчителів – все у них було благополучно. Але, відчувчи благополуччя, Церква почала деградувати. Ні з ким не воюючи, ні від кого не обороняючись, вона почала впадати в самозадоволення, яке Господь викриває найсуворішими словами: «Ти… ні гарячий, ні зимний, то вивергну тебе з уст моїх». Ці і наступні суворі слова звернені не лише до церков, а й до окремих людей. «Бо кажеш: “Багатий я, і розбагатів, і ні в чому потреби не маю”», а насправді той, що так говорить, «злощасний і мізерний». Рідко в пророчій книзі можна знайти слова, які могли би бути звернені особисто до нас, які всім нам треба читати постійно.

Що означає «ні гарячий, ні зимний»? Ідеться про два полюси в людині. Один полюс – із Богом, інший – проти Бога. Якщо людина з Богом, отже, вона стоїть на дорозі до благословення. Якщо людина гаряча, проти Бога, вона може, як Савло, навернутися, отже, її душа кипить… Найстрашніше – це повна байдужість, про яку в народі кажуть: «Ні Богу свічка…». Байдужість, індиферентність – це болото, в якому в’язне душа. Це смерть душі. Я знав багатьох людей, які стали істинними християнами, хоча раніше християнство їх лише відштовхувало. А ті, які загалом доброзичливо ставилися до віри, так за ціле життя й не навернулися. Прикладів таких «гуманних» людей було багато. Для них усе це було «заодно»; як сказав один із них: «Я їжджу всюди, ну, подивитися щось цікавеньке…» Він не проти Бога, але не більше того: він і від Бога не відпав, і до Бога не прийшов, не відомо, що він таке.

У Дантівському «Пеклі» є місце, де перебувають душі подібного штибу: за Лімбом, перед рікою, через яку Харон переправляє душі, ганяє юрба жалюгідних створінь, яких і пекло не приймає, і небо не бере; вони нікому не потрібні – вони перебувають у такому собі міжцарстві, а на чолі їх – якийсь «великий», відступник. Думки тлумачів розділяються: одні вважають, що це папа-відступник Целестин (хоча багато хто припускає, що він був святий), інші стверджують, що це багатий юнак, про якого згадано в Євангелії. І всім нам, навіть після навернення, завжди може загрожувати така небезпека. Процесу безперервного росту нема, не може бути – нам це не дане. Ми можемо лише постійно повертатися до юності, до першої любови, до стану безнастанної віднови. Така історія всієї Церкви – це завжди повернення до Євангелія, повернення до джерел; деколи християни круто розправляються з тим, що вони нагромадили, і знову повертаються – углиб. Навіть важка криза церковної людини хоча й небезпечна, але не так, як стан духовної омани, коли людина живе, не розуміючи, що вона гине, а думає, що з нею все гаразд. Минають місяці. Роки, а потім – «зі святими упокой», і все виявилося даремне.

Коли запитують, чи можна сягнути спасення поза Церквою, не враховують сам сенс поняття «спасення». Кажучи про спасення як про залучення людини до божественного життя, ми завжди маємо усвідомлювати, що це залучення однорідним бути не може. Кожна людина причащається Бога за мірою своїх можливостей, як і кожен народ, і кожна цивілізація має свою міру причащання Бога.

Істинне і повне причащання Бога може бути тільки через Його безпосереднє явлення. Звичайно, давні містики і пророки, суфії, дервіші, індійські брахмани – всі вони через свій містичний досвід якоюсь мірою наближаються до Бога. Але це відбувається завдяки їхнім людським зусиллям, через людську спрямованість вгору. І лише в одному випадку, у випадку Христа, бог являється безпосередньо. Це єдине і найбезпосередніше одкровення, тому спасення у Христі є унікальне і найглибинніше приближення до Бога, а все решта – десь поряд, може навіть і дуже близько. Коли мусульманин здійснює свій намаз, звертаючись у бік Мекки, то, звичайно, він взиває до того ж самого Бога, що й ми. Цей Бог відповідає йому і серед полудневої спеки пустелі, і в тиші ночі. Але жодна пустеля, жодне сонце, жодне містичне переживання людини не може зрівнятися з тим, що відкрив сам Бог через воплоченого Христа. Саме в цьому сенсі ми говоримо, що поза Христом нема того спасення, що в Христі. Якась міра причастя до Божої благодаті може бути навіть у атеїста, в людини, думка якої обернена у неправильний бік, але серце якої все-таки отримує якусь крихту благодаті. А щодо того, що буде далі, можна сказати, що майбутній шлях душі є продовження того, що розпочалося вже тут, з цього боку життя. Спасення розпочинається тут, у цьому житті, а там воно розвиватиметься далі. Чи пізнають Христа ті, що за життя не вірили? Це тайна, яку знає лише Господь Бог.

Уривок узято з книжки «Апокаліпсис: тлумачення Книги Одкровення»

Видавництво: Свічадо.
Автор: о. Олександр Мень.
Рік видання: 2016.
Формат: 130х200.
Палітурка: тверда.
Кількість сторінок: 150.
Ціна: 59.90.

«Апокаліпсис: тлумачення книги Одкровення» – це книга бесід відомого православного священика, автора численних видань про Біблію, протоєрея Олександра Меня про Одкровення Йоана Богослова. Нині, коли суспільство ще не отямилося від соціальних потрясінь останнього десятиліття, стоїть на порозі нового століття і нового тисячоліття, ця книга особливо актуальна. В усі часи людина прагнула осмислити минуле, осмислити нинішнє, зазирнути в прийдешнє. Ці прагнення особливо посилюються в переломні епохи історії. У ці періоди в народній свідомості виникають найнезбагненніші уявлення, багато з яких часто ґрунтуються на вирваних із контексту й своєрідно інтерпретованих текстах Святого Письма і, зокрема, з книги Одкровення. Некомпетентні люди підхоплюють передбачення, пророцтва, які не лише вводять їх в оману, а й стають джерелом спотворених уявлень про Біблію.

Запропоновані бесіди отця Олександра проливають світло на найзагадковішу книгу Святого Письма. Автор показує, що символічна мова Одкровення може бути «досить прозора і зрозуміла» для кожного, що численні символи, фантастичні образи й видіння Апокаліпсису легко розкриваються через образи пророчих книг Старого Завіту.

Де придбати:

1. Скориставшись послугою «Книга-поштою»: а/с 808,м. Львів, 79008;
2. За допомогою електронної пошти: bookshop@svichado.com;
3. На сайті Свічадо.
4. За телефоном (032)235-73-16;
5. У крамницях «Свічадо»: м. Львів, вул. Лисенка, 2; м. Київ, вул. Покровська, 6, ст.м. «Контрактова площа». Запитуйте також у парафіяльних крамницях.