Роздуми закоханої дружини

Кожен день є такі зернятка радості,

(Роман Млєчко)

Як сказав Андре Моруа, «найбільш феноменальна пам’ять – це пам’ять закоханої жінки». Що ж з цим робити, якщо Господь сотворив її такою: вона пам’ятає всі подробиці щасливих моментів у своєму житті, а особливо це стосується зауваження та перших зустрічей цієї жінки зі своїм майбутнім чоловіком.

«Любий! А пам’ятаєш, коли ми з тобою вперше побачились?… Ні! Це було не так, а так:…» І далі розповідь з усіма подробицями, хоча минуло вже багато років. Вона пам’ятає, коли Він на неї вперше звернув увагу. Може Він так і не вважає, що звернув увагу, але Вона відчула це відразу. Той теплий погляд, під яким Вона відразу розквітла, відчула себе справжньою жінкою.

«А пам’ятаєш, як ми з тобою вперше заговорили? Ні?! Це було…» Вона буде пам’ятати кожне його слово, фразу, рух, погляд, місце, де це відбулося, годину.

«А пам’ятаєш, як ти мене вперше провів до дому? Ти запропонував мені допомогти нести гітару, а я з радістю погодилась. Хоча, знаєш, тоді ще відносилась до тебе, як до привабливого та ввічливого хлопця, який може бути другом». Вона пам’ятає, що вони йшли зимового дня, коли було багато снігу; що довго не було тролейбусу і Він делікатно запропонував піти пішки. І Вона пам’ятає, що тільки посередині всього шляху додому Вона дізналася, що Він живе зовсім в іншій стороні…

«А пам’ятаєш, як вперше ти завітав до мене додому і при нагоді познайомився з моїми батьками?» А після того, як Він пішов, Вона ще довго сперечалася з батьками, стверджуючи, що це тільки її добрий приятель, на що мама (така прозорлива жінка!) тільки таємничо посміхалася.

І нарешті… «А пам’ятаєш наше перше побачення? Воно було таке несподіване і незаплановане. Просто пішли разом на прогулянку в парк». Вона буде пам’ятати, і яка погода була тоді, і скільки часу вони гуляли, і про що говорили.

«А пам’ятаєш, як ти мене вперше поцілував?» І тут Він говорить: «Так, пам’ятаю. Я це навіть трохи спланував». Вона вся променіє і вони обоє розповідають про свої відчуття й думки, які мали в ті хвилини. Виявляється, що вони обоє цього прагнули на свій спосіб, але були дуже обережні в цій справі, жоден не хотів щось зіпсувати, зірвати ту ніжну квітку і ненароком розтоптати її. Той перший поцілунок був ледь відчутний, та від нього дух захопило, серце забилося, як шалене. А навкруги все в цю мить неначе розквітло. І жодних слів не було потрібно, тільки мовчання…

«А знаєш, мій коханий, що коли ти мене після парку провів додому, я так не хотіла, щоб ти мене ще раз поцілував біля під’їзду, щоб незатертим залишився смак того першого поцілунку… І ти цього не зробив, неначе почув мої думки.» Так, Вона не хотіла, щоб все було так банально, як у фільмах, де молодий чоловік в день першого побачення стереотипно цілує жінку перед її будинком, причому цей поцілунок зовсім не делікатний, як пушинка, і такий передбачуваний. А як же ж Вона була вражена, коли Він ще й задзвонив, щоб запитати, чи не скривдив її чимось… І мабуть тільки тоді Вона собі усвідомила, що щось в її серці відбулося, що якесь велике і прекрасне почуття почало в нім зароджуватися.

Господь сотворив жінку дуже ніжним створінням, з деяким надлишком емоцій та відчуттів, без яких вона не була б жінкою. Недарма говорять, що чоловік – це мозок сім’ї, а жінка – її серце. Через це серце проходять всі події, навіть найменш помітні, які відбуваються в їх спільному житті, причому з усіма подробицями. Якщо відносини до шлюбу були ніжні і чисті, то спогади про них будуть приносити тільки радість та приємні переживання.

Цікаво, що навіть якщо такі відносини хлопця і дівчини не приведуть до шлюбу, то все одно вони залишаться приємними спогадами, наприклад, про першу закоханість чи перше кохання, а не будуть гірким досвідом чи жалем за скоєні вчинки. Завдяки такому досвіду молоді люди стають більш зрілими для майбутнього подружнього життя. Вони вже свідомо обирають майбутнього чоловіка чи дружину. Вони задають собі питання: «А чи хотів би я мати дітей з цією дівчиною? А чи хотіла би я, щоб мій син був таким, як цей хлопець?» Такі питання вже свідчать про зрілість відносин, про те, що ці молоді люди вже знають, чого хочуть від свого майбутнього чоловіка чи дружини. Як говорить в своїй книжці «Варто бути батьком» Яцек Пуліковський, дівчина має конкретно знати, які вимагання буде ставити своєму хлопцю, оскільки він дуже потребує таких вимагань, щоб стати і почуватися справжнім чоловіком.

Закохані свідомо підходять до свого вибору. Вони щось планують, готуються до подружжя (поки що не матеріально, а духовно і морально); вони спостерігають один за одним, зустрічаючись в різних ситуаціях; вони переживають як приємні, так і неприємні моменти в їхньому спілкуванні, інколи мають суперечки. (Колись один священик не хотів повінчати дуже молоду пару, у якої запитав: «Чи ви вже сварилися?» Вони: «Ні, звичайно! Отче, ми маємо дуже добрі відносини!» А священик на це: «Тоді йдіть, я вас не повінчаю, поки ви не посваритесь. Тому що ви ще не знаєте, як будете миритися і чи помиритеся взагалі.»)

Такі ніжні, делікатні, чисті відносини до шлюбу обов’язково будуть мати потім свій відгук і користь в подружньому житті, в якому не завжди буде все солодко і добре. Адже подружні кризи – це не вигадка психологів, це справжнє життя. І молоді люди повинні ще до шлюбу в якійсь мірі навчитися виходити з кризових ситуацій.

А потім буде… «А пам’ятаєш, як ти мене вніс на руках в білій весільній сукні в наш дім, поставив і сказав: «У-уф! Все!… :)» І потім була їхня справжня перша шлюбна ніч в ще не обладнаній, але дуже романтично прикрашеній кімнатці. Вона дуже йому вдячна, що Він не зіпсував цього прекрасного моменту ще до шлюбу, що він вшанував її дівочість.
«А пам’ятаєш, як ми їздили в наш «медовий місяць» на море та гуляли по мокрому піску під зоряним небом?»

«Коханий, а пам’ятаєш, коли я була вагітна, ти вітався з нашим синочком, стукаючи в мій животик, і він тобі, охоче штовхаючись, відповідав? А пам’ятаєш, як ти ніс його з пологового будинку? Це було так кумедно, тому що ти боявся тримати на руках таке крихітне створіння. А пам’ятаєш, коли він сказав своє перше слово. І це слово було «тато». І так далі, і так далі….

І як кожна закохана жінка, вона завжди буде пам’ятати їх радісні і не дуже радісні моменти, їх листування, коли Він чи Вона кудись виїжджали, їх весілля і дні народження, їх спільний відпочинок і працю, їх очікування та приємні несподіванки. Вона мріє про те, що в її житті ще буде дуже багато таких «А пам’ятаєш…». І яка ж Вона вдячна своєму чоловікові, що має такі моменти, що може з радістю про них поговорити з ним, а Він її вислухає, посміхнеться, притулить і поцілує. І це йому також поправить настрій, а їхньому коханню надасть ще більше сили та витримки…

Надалі Закохана Дружина…