Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 28 квітня
Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного! Ненавидить вас світ – то знайте: Мене він ще перед вами зненавидів. Були б ви від світу, то світ би своє любив.
Святий Йоан у своєму Євангелії говорить про особливо важливі речі, які Ісус промовляє перед своїм відходом. Велика, урочиста «Прощальна промова» (Йн14-17) – це найважливіші слова, які Ісус хотів нам передати. Кожен, хто свідомий свого близького відходу, справді прагне сказати близьким людям найвагоміше, найцінніше. Тому слова Господа звучать і як прощання, і як вияв найбільшої любові та єдності, а водночас – як заповіт умираючого, який є святим законом для всіх, хто його любить.
Про що цей заповіт? Про любов Отця до нас. Отець так полюбив нас, як полюбив Ісуса, Свого Сина, і так, як любить Він, хоче, щоб і ми любили одне одного. Це дуже висока планка. Але ця любов є зовсім досяжною, якщо будемо просити її в Отця в ім’я Ісуса, якщо будемо з Ним у єдності, як гілка на виноградині, якщо приймемо Утішителя, який прийде безперечно до тих, які Його призивають.
У сьогоднішньому фрагменті Ісус говорить про ще один наслідок буття з Ним у єдності – страждання. Він попереджує нас про те, щоб ми не сумнівалися в нашій вірі, коли так буде. Не раз доводиться чути: У тебе проблеми? Слабка твоя віра! Але це хибне мислення. Правда в тому, що стати з Ісусом одно, як виноградина і гілка, – це не тільки мати участь у божественній благодаті і любові, але також у стражданнях, які перетерпів Божий Син. Ненависть, якою запалав світ до Ісуса, однаковою мірою стає досвідом учнів Ісуса. Якщо ми справді будемо в єдності з Ним, то зазнаємо цієї ненависті світу. І навпаки: досвід тієї ненависті це показник, що ми справді є учнями Ісуса, а не танцюємо під дудку світу, який би своє любив. Та й взагалі, досвід єдності з Богом часто несе з собою досвід нерозуміння і самотності серед людей.
У Діяннях святий Павло стикається з цією правдою на власному досвіді відразу після свого навернення. У Дамаску він починає активно проповідувати, що Ісус – Син Божий. Це викликає подив і недовіру в християн, які говорили: Чи це не той, що в Єрусалимі лютував проти тих, які це ім’я призивають? – а після його повернення до Єрусалима боялися, не віривши, що він учень. Дуже раптова зміна життя св. Павла природно зіткнулася з необхідністю для християн довшого часу, щоб його прийняти. Зате ворожі кола юдейської еліти моментально зреагували на його проповіді, які їх бентежили, і змовилися, щоб його вбити. Отже святий Павло, ще кілька днів тому ревнитель юдаїзму, втрачає свій статус шанованого фарисея у суспільстві, втрачає зв’язки і друзів, стає відкинутим та позбавленим усього. Складно навіть уявити його тяжку ситуацію! Своїми відкинутий, новими співбратами ще не прийнятий, Павло наче приречений на самотність. Аби підкреслити цю самотність, автор Діянь, св. Лука пише, що гелленісти (юдеї, які походили не з Палестини і розмовляли грецькою мовою) після дискусії з ним також забажали його вбити. Отже, своїми і чужими переслідуваний, Павло далі продовжує відважно свідчити Христа, аж поки не заступиться за нього Варнава, який приведе його до апостолів і розповість про його навернення на шляху до Дамаска.
Той, хто живе у постійному молитовному зв’язку з Ісусом, чиє серце перебуває у безперервному причасті з Господом, не буде боятись ані дивуватися тим словам. Ми всі боїмося страждань і переслідувань, нам усім тяжить самотність, але бути з Ним одним духом означає ще й мислити інакше, відчувати інакше, навіть боятися інакше. Він також боявся, бо був уповні людиною, як і уповні Богом. А той, хто в Ньому перебуває, має в собі невимовний мир і радість, хоча не є позбавлений людських почуттів. Тому найважніше – це бути з Ним. Нерозривно – як гілка з виноградиною.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або гаманець WebMoney: WMU U597761928561.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
