Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 6 липня
Сьогодні апостол Павло каже: хто мене судить — це Господь. Тож не судіть нічого перед часом, поки Господь не прийде й не освітить те, що скрите в темряві, та виявить задуми сердець.
Наш мозок часто зациклюється на оцінці: добре я зробив чи ні? Ми постійно оцінюємо, даємо оцінки як своїм діям, так і діям інших людей. Не заглиблюємося в причини вчинків — а, можливо, ми й не спроможні цього робити, — але все ж ми здатні проявляти милосердя і не звинувачувати людей у вчинках, причини яких ми не знаємо. Проте ці причини знає Бог.
Ми часто судимо самих себе, ми навіть не даємо це зробити Богу. Чомусь ми часто себе ненавидимо за свої вчинки, бажання карати себе десь на рівні підсвідомості переростає у постійне цькування самого себе. Це цькування веде до того, що ми залишаємося без любові й навіть не можемо допустити, що Бог нас любить.
Та як Він може мене любити, якщо я сам себе не люблю? Правда полягає в тому, що почуття вини часто зовсім не є правдивим. Іноді це є наслідок виховання, коли батьки занадто нас звинувачували і казали, що не люблять нас, якщо ми такі погані чи не занадто добрі. От стається так: насправді ми прагнемо любові, а отримуємо звинувачення
Важко усвідомити, що ми покликанні до царювання, коли вся наша енергія йде на засуд себе чи інших. Натомість, і в цьому стані благодаті, коли ми знаємо, що ми — сини Божі і довіряємо Йому, є спокуса вдатися до зверхності. Бути скромним і в довірі до любові Бога — це і є благодатна постава, про яку говорить сьогодні апостол.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або гаманець WebMoney: WMU U597761928561.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com