Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 14 липня
Людська любов до батьків є природною, дуже сильною і майже нічим не замінною дійсністю. Однак порівняно з величчю любові Христа до нас, любов до батьків справді є нічим, мовби нелюбов’ю. Хоч як дивно, але майже завжди всепрощаючу і милосердну любов Отця, якою полюбив нас Бог ще тоді, коли ми були грішниками, ми ставимо у кращому разі на друге місце після наших прив’язаностей, хоч би й до тата-мами. Чому прив’язаність до батьків така сильна, що навіть може зашкодити наслідуванню Христа?
Дуже цікавим є діалог, який я зазвичай проваджу з дітьми 9-11 років. Якщо діти визнають переді мною свої образи на батьків, які карали їх за непослух, відбувається така розмова: „Скажи, будь ласка, як тобі здається, твої батьки тебе люблять?” — “Думаю, що так.” — “А ти їх?” — “Звісно, дуже люблю.” — “А хто кого любить більше: ти їх чи вони тебе?” І в переважній більшості діти спонтанно відповідають: “Ну звісно, я більше їх люблю. Я ж посуд мию і в кімнаті прибираю…” — “Добре. А хто кого раніше полюбив: вони тебе чи ти їх?”
На це питання зазвичай довго відповіді чекати не доводиться: “Вони мене”. — “Виходить, що твої батьки тобі бажають добра і піклуються про тебе, як можуть, а ти через непослух відкидаєш їхню турботу, і цим робиш їм боляче. А напевно й сам страждаєш, коли вони при такому несправедливому ставленні хочуть тебе привести до Господа і віри. Шукай примирення з ними. Твої батьки тебе люблять.”
На мою думку, в цьому разі примирення з батьками стає прекрасним досвідом дитячої віри. Подумайте, чи цей діалог не варто вести з дорослими, які мислять на рівні з такими дев’яти-одинадцятилітками: Ну я ж до церкви ходжу, і свічки ставлю, і постів дотримуюся, а Він… Це вказує на брак віри. Віру іноді ми плутаємо з обрядами і звичаями. Відступити від батьківських звичаїв не завжди означає втратити життя. Відступити ж від віри батьків у Бога — це однозначна смерть духа.
Тому єврейські батьки надзвичайно пильно стежили за зростанням своїх дітей через послух у вірі. Закон навіть зобов’язував каменувати неслухняного сина, який відступає від віри батька та ходить за ідолами. Виходить так, що слідувати з вірою за Ісусом — делікатна справа: або йдеш за Ним цілком і до кінця, або шукаєш компромісу. У першому випадку заради любові Христа погоджуєшся на можливий осуд від батька-матері, які підозрюватимуть свого сина у зраді вітцівських звичаїв. У другому — шукаєш компромісу, намагаючись любов до батьків якось поставити нарівні з любов’ю Божою.
Хто дав нам батьків? Бог. Хто їх любить по-справжньому і полюбив раніше за тебе? Бог. Навіщо ж Ісус кличе тебе їх зненавидіти? Аби поставити любов справжнього Отця на своє, перше місце із повною вдячністю за чудових батьків, а опісля вже любити і поважати їх по-справжньому.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або гаманець WebMoney: WMU U597761928561.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
